Мобінг чи не мобінг?

 

Чи знаєте ви, що таке «кузькіна мать»?

Якщо не знаєте, то ходіть до нас!

  У мене з’явився друг. Це молодий філолог Сашко Черкас, який був у ТОП-10 вчителів України позаминулого року. Цей молодий хлопчина започаткував таку собі ГО під назвою «Не цькуй».

  На одному з вебсайтів (неофіційних ) знайшла таке значення слова «цькувати» - ( перен., розм.)- переслідувати кого-небудь різними нападками, наклепами і т. ін., знущатися з когось. Як на мене, трішки жорстке визначення! Ну хіба буває аж таке?

  І от Сашко оголосив флешмоб учнівських та вчительських історій про цькування. Моя історія НЕ про цькування,  а про несправедливість, з якою я стикалася протягом свого життя. І саме про несправедливість з боку людей, які вищі від тебе службовим становищем. А ще моя історія про ДВА закони – закон державний і закон людський. За звичайним законом вас ніхто не засудить, а за людським законом вас буде судити Бог. Я особисто НЕНАВИДЖУ несправедливість.

По-перше я й не дуже піддаюся цькуванням, бо виросла без батьків, і змалку мала стояти за себе сама. Так сталося, що батько помер, коли мені було лише 6, а коли мені було 10 мама вийшла заміж вдруге і переїхала жити в Рязань. Я залишилася з маминими батьками. Сама вчилася, (слава Богу, хороші гени). Сама ішла вступати до педагогічного училища після 8 класу, сама знайшла, де здати документи, де пройти співбесіду. Ще й сьогодні, хоч минуло 34 роки як пішла зі школи і 29 як я закінчила педучилище – спитайте про мене вчителів, які мене пам’ятають і там, і там – якої вони про мене думки. А я по сьогодні заходжу і туди і туди при нагоді.

На роботу у Долішньошепітський НВК я прийшла 29 років тому назад вчителем музичного мистецтва. Згодом стала вчителем англійської мови.

Спочатку трошки про свою роботу. Мене знає багато людей на Україні. І знають мою роботу і мою любов до роботи. То я зараз щиро сподіваюся на їхню підтримку. Про те, що я роблю і за що я маю звання "вчителя-методиста" можна прочитати ТУТ.

У 2003 році, тоді, коли я нічого не отримала на Чернівецькому конкурсі, я стала півфіналістом програми ТЕА від Американських рад. Ми отримали на школу стаціонарний комп’ютер, принтер, сканер. Тоді розпочалася комп’ютерна ера і для школи. Мій сусід Андрій, а за сумісництвом крутий і не скупий бізнесмен купив для школи телефонний модем, поклав супутникову тарілку, і ми почали освоювати інтернет. Шукали матеріали для рефератів. Приймали участь у різноманітних обласних конкурсах. Скільки призових місць заробили ті відео ролики, які я зробила на свій хлопський розум? По правді?

У 2005 році знову я півфіналіст ТЕА  і знову комп’ютер і принтер і сканер. Так,  я забрала один комп’ютер працювати вдома. А ви на нього претендуєте? Ви його заробили? – Ні! На ньому я працювала для школи!

2009 рік знову обласний конкурс «Вчитель року» на цей раз з музики. Що було цікавим:

-У вас забагато годин! Ми вам не можемо тарифікувати музику. Ми будемо писати вам заміну.

Але на конкурс то ж ви посилаєте МЕНЕ! Мене, яка сама себе заміняє!

Оцю мульку – забагато годин – можна лише 27 – я багато чула з вуст завідуючих відділом освіти. І кожного разу як приходилось себе відстоювати – я їхала у відділ освіти і доводила, що Немає такого закону про 27 годин, що я фізично Можу працювати 28 і 29 годин. А в реальності і ще більше, тому що конкурси і проекти – їх же ж ніхто не рахує! Ніхто не рахує,  скільки годин потрібно попрацювати з дітьми, що потім в кінці року отримати відзнаку «Європейська школа». Дівчата-ітвінери знають про це!

2010 рік до мене приїхала волонтерка Корпусу Миру. Моя Ебі. Вона стала на 2 роки членом моєї сім’ї. Так, це Ебі придбала для школи ноутбуки та плазмові телевізори в 2011 році. Так, це Ебі оплатила громадський внесок за мультимедійну дошку. Так, це Ебі купила оксфордські підручники на кожного учня школи, книги для вчителя та робочі зошити. Так, це Ебі купила спортивний інвентар для учнів школи.

8 листопада 2011 року районний конкурс «Вчитель року» і знову англійська мова. І знову я беру участь. Моїй дитині чотири місяці, але я на роботі. Взагалі, колеги, скажіть, ви мене пам’ятаєте хоч раз на лікарняному? Чи в нормальному декреті? Тільки лікарняний. От хтось читає і думає – дура!

Отже, 8 листопада я в районному центрі іду собі на конкурс. На той час у мене вдома 2 дітей віком 1,3 місяці  (син і онук ) і 87-річна бабуся. За ними доглядає старша дочка. Бабуся дуже хвора. І мене зустрічає головна бухгалтерка у місті.

На другий день бабуся захотіла помирати. Це звучить комічно, але вона була у мене вдома, і тут захотіла їхати до своєї власної хати. І я її повезла. І знову через районний центр. І тут мені телефонує завуч і каже, що в школу зателефонувала начальник відділу освіти і сказала таке: «Чого це у вашої Климчук 29 годин, а вона собі швендяє по райцентру?»

Ух, мене прорвало! Я в прямому сенсі залетіла до відділу освіти і спитала ту бухгалтерку: «Яке ваше діло, скільки в мене годин! У мене ДВА дипломи! Я роблю свою роботу. А вчора я була на вашому конкурсі! А сьогодні у мене помирає бабуся!!!»

Бабуся таки до вечора померла.

 Влітку 2012 року ми провели двотижневий спортивний табір для учнів школи з залученням 5 волонтерів Корпусу миру та активних вчителів нашої школи. Ми – це я з однорічним сином та 7 місячною вагітністю на стадіоні з учнями, колегами, волонтерами.

Коли привезли інвентар – у спортзал його не прийняли – не було де. Трохи його потримали у одній із підсобок їдальні – а потім потихеньку перенесли до мене у підсобку. У підсобці не було де стати – все було забите лижами, велосипедами, роликами, скейтбордами. Колеги, ви це памятате?Ви памятаєте мою підсобку, забиту інвентарем і як підчас пришкільного табору діти не виходили від мене, бо щось приходили брати і через 5 хвилин міняти, і так проходив день ?

Спортивний проект заключався в тому, що спортивний інвентар повинен працювати на благо дітей. Отже, щотижня учні приходили і отримували в користування ролики, скейтборди, обручі, боксерські рукавиці та грушу, велосипеди. Взимку брали пластмасові санки та лижі. Також брали палатки для походу, каремати, спальні мішки. Кожен учень платив одноразовий внесок 20 грн за користування інвентарем – це було обговорено в проекті для заміни або ремонту поламаного інвентаря. Так я назбирала АЖ тисячу гривень.  Потім я доклала ще своїх 2, 5 тисячі, виділивши з відпускних і замовила мебельну стінку у підсобку. Там вона і стоїть по сьогодні.

UPD А сьогодні вже грудень 20 року, і я вже два місяці як не працюю, але мене ще й по сьогодні згадують у школі мої "друзі" -складають акти як я обікрала школу на 30 тисяч - украла велосипеди, ямаху і ножниці. Дай їм боже, здоровя, більше нічого!

**********

Вже й не пам’ятаю якого року точно, але за дорученням Івана Васильовича я створила електронну скриньку і ми разом із двома завучами злагоджено працювали над отриманням інформації та надсиланням її назад у відділ освіти. Я ж була призначена відповідальною за створенням бази ІСУО у школі, яку по суті і створила з нуля. Все працювало чітко і злагоджено. Щоб ви собі розуміли, тоді щороку подавали відомості про кадровий резерв до району. І ось одного дня на пошту  ( то десь був липень 2013 року і я десь маю того листа) прийшов такий собі «ящик Пандори», чи «яблуко Єлени», чи як там воно називається – лист про те, що у кадровому резерві  мають бути люди до 45 років. І Іван Васильович записує мене до резерву на посаду директора школи! Ой-йой! Тай нашо ви це зробили?

 Десь у вересні того ж року на пошту прийшов лист про те, що університет менеджменту освіти набирає на навчання (останній рік на бюджет) на факультет «Управління закладом освіти». І я іду вступати. Для зарахування на бюджет потрібно було направлення з області. Ну і хто його мені приніс? Правильно, сама пішла, півгодини переконувала, що нічого і  нікому за мене не потрібно платити і отримала своє направлення за годину до поїзда. Найменшій дочці минув рік.

Теж кумедний факт для мене. Одним із вступних іспитів був іноземна мова. Ну і я така, так собі розказую по білету те, що треба – хопа – 9 балів. Тут дивлюся – 10, тут аж 12. Альо! В чому справа?

 –А ви чого не казали, що у вас диплом вчителя!

– Ну так я думала ви будете мою бесіду оцінювати, а не нашару ставити оцінку. І знову моя дурна натура – я їм листа настрочила, що так несправедливо, сертифікати свої причепила. Бали ніхто не поміняв, але я і так вступила і з тими балами. Навчаючись в Університеті Менеджменту освіти познайомилася з чудовими людьми. Багато однокурсників зараз працюють директорами у Києві. Прекрасні викладачі! Запитайте цих людей, якої вони про мене думки!

Предмет «Економіка освіти» пригодився практично. Виявляється бухгалтери відділу освіти не знали, що щороку у відомість потрібно писати амортизацію і зменшувати вартість речей. При черговій інвентаризації я відсканувала  їм сторінки з посібника, де було описано, як то рахувати. І вже відтоді я можу бачити дані амортизації у інвентаризаційній відомості.

 Так, так, кожного року приходять бухгалтери з господарського відділу освіти і інвентаризують те, що вони мені НЕ ДАЛИ!!! І любі мої колеги, хто це читає, ніколи не дозволяйте ставити на баланс  речі, які ви придбали за свої кошти! Так, ці люди роблять свою справу «за законом», за підлим і наглим «законом». 

 2008 рік – виготовила стенди. На той час заплатила за матеріал і за роботу 3 тисячі гривень (Орися з Берегомету не дасть збрехати, бо то вона мені їх робила). Порахуйте на той час, скільки це було в доларах! Так, я їх поставила на облік, бо я ж не мала їх брати додому! Комп’ютерний великий стіл куплений за мої кошти – залишився в школі і поставлений на баланс. Ксерокс МФУ – взятий у Дарія в кредит – поставлений на облік. Електронне піаніно, яку я взяла у кредит у магазині Фокстрот – поставлене на облік і ще з брехливою початковою ціною (вже тепер я знайшла у себе чек з магазину і бачу. Що початкову ціну підняли в 2 рази). Навіть прості паперові портрети письменників, куплені у книжковому магазині і одягнені в рамочку – все поставлено на баланс відділу освіти.

А вже сьогодні я украла зі школи ямаху, яку взяла у "Фокстроті" у кредит і маю чек.

Гей! Та тут немає одного цвяшка в моєму кабінеті, що мені дала держава!

Так, так, я все знаю про той закон, що все має бути поставлено на баланс! Але чому мені ніхто не запропонував написати заяву про те, що це мої речі і я надаю їх в тимчасове користування, чи на зберігання? Чому я про цю можливість і право дізнаюся тепер? Хто мав мені повідомити це? Чи я маю бути ще й юристом, фінансистом і всіма іншими професіями?

 Що ж ви! У неї стільки годин! Вона гроші гребе лопатою! Ану ми трошки ту лопату прикрутимо!

2012 рік. -Тут вчительці німецької мови не вистачає годин до ставки. Ви можете віддати один клас їй на англійську (бо вона отримала бакалавра)?

-Можу.

2013 рік. І ще один клас віддаю, у мене досить годин!

 

2015. У квітні я завершую своє навчання в УМО і отримую свій «модний» диплом. Червоний! З вчителями спілкуюся по сьогодні. Думаєте, хтось на нього десь дивився? Абсолютно ні! Та ти шо! Звідки такий диплом?!! Нічо собі!

 

І ось влітку 2015 року наш Іван Васильович зібрався іти на пенсію. І у нашому селі відбувся конкурс на заміщення посади директора. Вірніше – не конкурс, а пародія на нього. Чому я так думаю? Тому що спочатку було все заявлено як «конкурс», як такий самий як відбувся в Києві. Але ж ми не в Києві. І у нас відбулося все як мало би відбутися на периферії.

 Про конкурс ви можете перечитати ще раз. Вже пройшло п’ять років. І зараз я офіційно заявляю – конкурс був НЕЧЕСНИЙ! Як у начальника відділу освіти було лице згребти всі «типу бюлетені для голосування» і не показати ні одному члену «типу конкурсної комісії»? І ні один член «типу конкурсної комісії» не захотів побачити, що там? І потім оголосити, що ще немає закону про конкурс і ми собі назначаємо, кого ми хочемо? А як ті критерії, про які ви оголошували на сайті райдержадміністрації? (Деталі про конкурс ТУТ).

Та якщо на те пішло, завжди наступним після директора ставав завуч! То чому не дотрималися хоча б цієї традиції?

 

Ну та Бог з ним, з конкурсом! У колективі почалося нове життя. І тут я зараз починаю писати речі, які відбувалися зі мною за ці 5 років «правління». Я не буду писати про інших людей, що зазнали вони – у них є можливість це сказати така ж як і у мене.

********** 

З цього місця я буду можливо й писати уривками, витягнутими з пам’яті, тож ви не звертайте увагу.

 Для початку хочу сказати – що «ми – не раби, раби – не ми». Я – людина, у якої є завжди своя власна думка. Я – людина, яка намагається перед тим як щось зробити – сто разів прочитати про це в інтернеті, знайти підтвердження своїм словам чи діям. І знаєте – ця навичка дуже мені стала в пригоді. Я вважаю себе людиною, яка постійно вчиться, і не є гордою запитати про те, про що не знаю. І я дуже поважаю людей, які такі ж як я.

Наведу такий приклад. Ще до того, як ми отримали наші ноутбуки та телевізори від Ебі кожного разу в інтернеті я знаходила якісь навчальні диски цікаві для уроків з різних предметів і пропонувала вчителям-колегам. Були колеги, які казали: «Мені цього не треба, у мене немає на чому їх показувати». А були такі, які не мали на чому показувати, але казали: «Ой, цікаво, я б узяла». І тому, коли прийшлося до розподілу ноутбуків – їх дали в першу чергу тим людям, які вже мали матеріал, які були зацікавлені в розвитку, в роботі з відеоматеріалом. А НЕ «моїм подружкам», як було сказано. (аудіо про це трошки пізніше. бо як виявилося, найбільше дисків для роботи було саме у Н.М., а її обминули тоді. То вже напевно, вона тепер використовує щоуроку диски, бо вже все є у кабінеті. Так, учні?)

І хочу нагадати – що це МОЯ заслуга в тому, що Ебі так багато всього придбала до школи. Хто має іншу думку – може її написати в коментарях. Також можуть висловитися ті люди, які мали волонтерів Корпусу миру. І чи мали вони таких, як моя Ебі, яка за 2 роки витратила на нашу школу на той час 110 тисяч гривень.(О, Боже! Зараз виявиться, я все украла!!!OMG!!!)

У своїй «типу конкурсній програмі» я говорила про те, що хотіла б створити громадську організацію. Чому? Тому що пан Андрій є дуже хорошим спонсором нашого села та школи, але коли він надсилав нам кошти на рахунок школи у відділі освіти –вони застрягали надовго. До прикладу – у жовтні він нам кинув на рахунок 2 тисячі гривень на купівлю кабелю для інтернету – так аж у квітні ми ледве ті гроші видерли!

Отже, я 25 років пропрацювала під керівництвом Івана Васильовича і я чітко знала – які функції виконує Н.В., з чим до неї можна звертатися, які виконує В.Г. з чим можна до неї звертатися. Тож, одного дня я спитала у Н.В. (заступника директора з навчальної роботи)

-Можна я поміняюся уроком з М.Я. бо мені потрібно поїхати у Вижницю? (для тих хто не знає, у нас автобусом вдень можна кудись поїхати лише о 13.00, для цього після 4 уроку потрібно бути вільним)

_Так.

Урок провела. І тут після 3 уроку нарада і мені кажуть:

-Я іду до вас на 5 урок

-Вибачте, я вже провела 5 урок. Я помінялася.

-У кого ви питали? Я в школі директор!

(У мене зразу питання, а що Н.В. вже ніхто?)

-Мені потрібно поїхати, я їду реєструвати ГО

-Хочете громадою керувати???

 

Ок. Я поїхала попутками о 14.00. На урок до мене так ніхто не прийшов.

 

Громадську організацію ми таки з двома колегами В.Г. та Н.В. створили. Про її роботу можна прочитати тут:

ПРОЕКТ 1

ПРОЕКТ 2

ПРОЕКТ 3

НАШІ МЕЦЕНАТИ

  

У вересні 2015 року я створила шкільний блог. Там я коротко описувала виховні заходи та уроки які відбувалися в школі з фото та відео. Блог проіснував не знаю чи до листопада. Одного дня «цензура» прочитала блог і -О, Боже!!! Знайшла, що я написала «конкурс Кунгуру». Що я зробила???? Була негайно скликана нарада і мені було при всіх вчителях сказано – Хто я така і яке я маю право від імені школи вести блог і назвати його Долішньошепітський НВК, якщо я така безграмотна і навіть не вмію правильно написати слово «кенгуру».

Того ж дня я змінила назву та адресу блогу, ще трохи щось там викладала. Але вже охота щось робити і кудись лізти з своїм фото відео – відпала. Мені тоді якби хтось дав в лице! Клавдія Дмитрівна пам’ятає, як я була в неї і це розповідала.

Так у нашій школі і по сьогодні НЕМАЄ ні блогу,  ні сайту, нічого такого.

До речі фрази «Хто ти така?», «Хто вона така?» є домінуючими у спілкуванні рівно як і публічне приниження. Мене, особисто, ні разу не покликали щось сказати в кабінет один на один – а лиш або на нараді, або на батьківських зборах – так що всі чули.

 Хочу сказати, що до певного періоду я була дуже наївна, аж поки не почалися такі суперечки як типу "Я цього не казала" або "Я не так казала". Щоб таких суперечок не було, з того часу всі наради записувалися на диктофон. Тобто, до 2018 року у мене немаж записів, є просто мої слова. А з 2018 року ласкаво просимо послухати, в яких умовах я працювала.

Відразу скажу - може то я така дуже "ніжна", може то так має бути насправді, може то так і є у інших школах, але я так працювати не можу. Не хочу і НЕ буду!

2018 рік

 Тепер стосовно моєї доньки. Попередньо скажу, що поки я була у Штатах восени 2017, вона доглядала мою хату і мої діти. І коли вона мені сказала, що жити у мене з дітьми їй краще, бо не потрібно платити за газ, за світло, ти – вдома, я вирішила іти просити роботи – дати від себе 3 години, а далі було би видно.

Директорка мені сказала, що якщо у мене є лишні години – у неї є 5 людей які чекають у черзі на ці години. А нову людину на роботу вона брати не буде… (Взяла аж тепер…)

Я пішла просити допомоги у район – до Андрича, до Ганни Іванівни, І коли вони не змогли на неї повпливати – то до Сенчука. Уявіть собі що начальник відділу освіти і головний спеціаліст по кадрах від 9 ранку до 3 дня вмоляли її щоб вона підписала заяву про ці 3 години ( бо виявляється, вже законом передано їй повноваження). І аж поки Сенчук не втрутився – вона не хотіла це зробити. А коли зробила – відразу подумала: «3 години ти хотіла? Буде у тебе вічно 3 години!»

На своєму гугл-диску знайшла свої записи від 28 серпня 2018 року. Тому нічого не змінюю. Це був мій крик душі ще два роки тому…

«З’явилося відчуття, коли ти НЕ хочеш іти на роботу, а прийшовши туди чекаєш, звідки на тебе морально нападуть. Цей мобінг відбувається вже на протязі трьох років маленькими щоденними дрібними порціями. Ніби і це дрібниця, і це дрібниця, не варте уваги, але вже набралося багато і вчинків і фраз, які не дають мені особисто нормально творчо працювати. Потерпаю не тільки я, але й ті колеги, які в свій час проголосували за мене на так званому фейковому “конкурсі на посаду директора”  та зараз разом зі мною перебувають в громадській організації. Моя суб’єктивна думка - це банальна помста та заздрість успіхам. Але людина, користуючись своєю посадою, робить та говорить, на мою думку, неприпустимі речі.

Події останніх днів.

1.          Громадська організація була створена тому, що про це по-перше, було заявлено мною на презентації перспективи розвитку школи. По-друге, ще за попереднього директора я спілкувалася з нашим спонсором і писала йому листи-прохання, якщо щось було потрібно для школи. Тоді гроші перераховувалися на рахунок школи і їх було важко звідти забрати. А з рахунку організації їх можна забрати будь-коли. На рахунок громадської організації періодично перераховуються кошти. Члени організації засідають та вносять пропозиції, що можна придбати для школи. Також, вчителі можуть подавати прохання про те, що їм потрібно. Чомусь, директор собі думає, що коштами організації керує вона і постійно провокує скандали та напади на вчителів. Наприклад, минулого року вона заборонила міняти освітлення, хоча лампи вже були куплені мотивуючи тим, що у два класи (її, та її рідної сестри) освітлення було куплено за кошти батьків, то чому в інші класи має бути проведено за спонсорські кошти. Цього року вона “змилостивилася” та дозволила поміняти лампи у двох класах. Коли поступила пропозиція поміняти ще у двох класах, то в одному поміняли без проблем, а вчительку Жебчук Марію, яка набирає цього року 1 клас і якій ми теж поміняли освітлення, вона заставляє, щоб та зібрала гроші з батьків та повернула ЇЙ 1,5 тисячі грн. Але ж у неї гроші ніхто не брав, кошти виділила організація. Також, ГО виділила кошти (за заявою вчителів) гроші на придбання двох мебельних стінок для 1 класу та наступного 1 класу. З цього приводу директор кричала мені по телефону (дослівно) “Хто вони такі, щоб писати заяви? Я їм дам такі заяви, що їм не звідти буде зоріти”. Далі, вона сказала вчительці Р. М., щоб та теж повернула кошти і що меблі не будуть поставлені на баланс школи. Хоча, я, напевно, проконсультувавшись з юристом, буду пробувати всі речі, що придбала ГО, повернути назад з балансу школи на “надані в користування” громадською організацією. Щодня, коли я приходжу до школи, директор мене питає, скільки є грошей і куди я потратила надані кошти. Я не можу витримати цей тиск.

P.S. А ось кілька аудіо з  батьківських зборів 1 класу 1 вересня 2018 року

Батьки питали, чому вони мають платити за освітлення

Я пояснюю, в чому роль ГО

Батьки питають, куди підуть ті гроші, якщо вони віддадуть за освітлення

Виявляється, я за свої гроші нічого не купила ніколи

"Телевізори я дала кому я хотіла, а у неї найбільше дисків"

Батькам: "У вас одні вчителі мать привілеї, а інші ні"

"Ви лиш ходите до Сенчука" (на той час голова райдержадміністрації)

Вчительці: "Нашо тих зборів було?"

Потім ця тема знову обговорювалася на загально-шкільних зборах трудового колективу. Вчительку звинувачували у тому, що вона дуже "хитра" і "умудрилася" купити освітлення НЕ за батьківські гроші.. Іншу вчительку звинувачували в тому, що вона "зашвидко" купила меблеву стінку для 1 класу.

2.          Прояв несправедливого відношення до мене, який вплинув на мій фінансовий стан, та, на мою думку, взагалі є неправомірним. Детальніше:

У директора школи Баранюк Н.М. є дочка, Штефуряк А.В., яка перебувала у відпустці по догляду за дитиною до 3-років та вже протягом двох років проживає на території Німеччини. Її заміняли двоє вчителів Штефуряк Інна - німецька мова 16 год, яку прийняли на роботу на період декретної відпустки та я, англійську мову - 5 год (я на місці, тарифікована на час декретної відпустки). Колись у свій час я уступила їй два початкові класи, щоб вона мала ставку.

 2 липня директор видає наказ про те, що з 3 липня Баранюк А.В. приступити до своїх обовязків в звязку із закінченням відпустки по догляду за дитиною.

 

(проте, ні одна з них не перетинала кордону).

UPD: 2 липня звичайно ж на роботу ніхто не вийшов, бо людина була у Німеччині, і заяву у неї мама-директорка взяла в кінці липня, коли поїхала до неї в гості, а всі накази написала заднім числом.

І зверність увагу на число на фото. Це цього дня мені принесли накази на підпис, тоді я їх сфотографувала.

3 липня директор видає наказ про те, що Баранюк А.В. надати відпустку за власним бажанням з 3 по 17 липня. (знову, ніхто кордон не перетинав)

І опа - сюрпрайз! 3 липня директор видає наказ про увільнення мене з 5 годин в звязку з закінченням строку трудового договору. (хоча я думаю, мало би бути в звязку з виходом на роботу основного працівника?) Мене про це ніхто не попередив, а наказ про це мені дали підписати 20 серпня. Нюанс - іншу вчительку ніхто не увільняв від решти годин)

27 липня директор видає наказ про звільнення Баранюк А.В. за власним бажанням. На той час обидві перебували на території Німеччини. Питання: де рахувалася Баранюк А.В. 10 днів з 17 по 27 липня у відпустці чи на роботі? Бо цей журнал прошитий, сюди не додати не відняти, сторінки пронумеровані а що вже віддали у бухгалтерію, які накази??? 

1 серпня директор (щойно приїхавши з Німеччини) видає наказ про перевід іншої вчительки І.Д. на постійне місце роботи. Питання: чому на моїх 5 годин вчитель вийшов з декрету і приступив до роботи, а на інших 16 - ні.

До слова, цих 5 годин від мене хотіли забрати ще з 1 червня, але я сказала, що звертаюся за консультацією до Борсука Я.С. і мене залишили в спокої.

Із розмови з заступником директора  Н.В.:

директор:-не кладіть у табель М.О. 5 годин на серпень

завуч:-А що робити з І.Д. теж не класти?

директор:-І. Д.

завуч: - А М.О. теж у відпустці

директор: робіть, що я вам кажу,  я відповідаю за накази

(UPD Спочатку я запитала у директорки сама, чи добре вона це зробила

На першовересневих зборах колективу директорка навіть прочитала нам усім лекцію на цю тему:

Пізніше 18 вересня того ж року я написала про це начальнику відділу освіти і поставила такі запитання:

Якщо Баранюк А.В. вийшла на роботу, чому увільнили від годин лише мене?

Чому мені в серпні не поклали в табель ці 5 годин і я не отримала за них зарплату?

Чому мене ознайомили з наказом про увільнення лише 20 серпня?

Якщо Баранюк А.В. пішла у відпустку та звільнилася, чому тоді від мене відібрали години?

Думаєте на них хтось дав відповідь? – Ніхто! 

А чи правда, що директор коли у відпустці – то немає права ніякі накази видавати – а ні, то має вийти з відпустки?

А нічого, що накази були всі написані заднім числом і ніхто не бачив тих заяв, власноруч підписаних, ті заяви були вже привезені з Німеччини, – бо ніхто не ходив шукати і рити.

Коли 2 жовтня це питання розглядалося у відділі освіти, то розглядалося воно так:

Після цієї розмови я заглянула ще раз до голови райкому профспілки, який сказав мені наступне:

Чи ходила я до суду? Ні, звичайно. Чи то немає такого закону? А може є, але я не ходила його шукати, так як тепер ходили шукати причину, щоб мене звільнити?

 Продовжуємо мої мемуари за 2018 рік…

 

Інші прояви несправедливого відношення до вчителів:

Вчителі Р.О. (член ГО) та Ж. В. працюють у нас по сумісництву. Проте, вчителька Р.О. була звільнена з роботи 31 травня, перебуваючи вагітною 4 місяці. Ж. В. отримав відпускні та вийшов з відпустки на роботу знову. Виявляється, так на них було написано накази. Для одного сумісника по 31 травня, для іншого по 31 серпня. Вважаю  це дискримінацією.

 

У вересні 2017 року перед подачею тарифікації я вимушена була їхати в район відстоювати своє право читати 28 годин. Директор сказала, що мені не пропускають в райво і попередньо забрала від мене 5 годин, щоб передати І.Д, яка не має диплома викладача англійської мови. Коли я спитала її про диплом, вона віддала мені їх назад, але сказала, що у райво не “пропустять”.

 На засіданні профкому про погодження розподілу педнавантаження вона з таким же питанням “тероризувала” вчительку математики та інформатики  С.І. (члена ГО), у якої було 27 годин. На засіданняі профкому погодили вчителю залишити 25 годин, а 2 лишніх години додати вчителю початкових класів, яка теж має право читати інформатику. Проігнорувавши рішення профкому, директор подала на вакансію 4 години інформатики, на яку відразу ж була прийнята нова вчителька, яка отримала бакалавра математики та німецької мови і того ж року вступила до магістратури ще й на англійську мову. І що видумаєте? Так, її довантажили тими годинами англійської мови, які мені “лишні”.

А як вам така заява вчителя “віддаю години ________ строком на 1 рік іншій вчительці за станом здоровя” (вчитайтесь в формулювання). Питання: коли я хотіла віддати 3 години своїй дитині, чому був такий опір?

До кінця навчального року звільнилася вакансія педагога-організатора 0,5 ставки - моїй дочці вона не хотіла їх дати, а дала навіть не ті класи, які вона мала - 1  і 2, бо там з 3 годин ставало 4, а дала 5 клас, де рівно 3 години. Після взяття її на роботу вона заставила її написати їй особисто ще одну заяву, що вона не буде претендувати більше, ніж на 3 години.

 Тепер про відношення до мене, як до людини. Постійно в мій бік поступають висловлювання серед учителів типу “Вона дітей нічого не вчить”, “Вона більше проїхала, як вчила дітей”, “Скільки не зайдеш, вона за компютером”.

Про те, як я “нічого не роблю” можна дізнатися з мого блогу http://mariannaklymchuk.blogspot.com/p/blog-page.html .У нашого директора такого немає.

Ці висловлювання почалися після того, як я приїхала з США. Ніхто мені не запропонував поділитися досвідом, виступити та розказати, де я була і що бачила. 2 грудня я відвідала конференцію Едкемп у Києві, де мала змогу виступити та розповісти про свій досвід. 11-12 грудня я була на тренінгу по громадських організаціях від центру підвищення кваліфікації ( мене туди  від району порекомендував Сенчук Р.І., тоді голова райдерадміністрації). Хоча був офіційний наказ з району, два дні серед учителів проводилася бесіда про те, що я нічого не роблю, лиш їжджу, і навіть, не побоюся це сказати, прозвучала фраза “може Сенчук піде за неї уроки проводити”.

  На 28 травня я була запрошена на всеукраїнську конференцію вчителів за програмою E-Twinning. Це платформа, де я разом з учителями з країн Європи разом з своїми учнями працюю над онлайн проектами. Після перегляду проектів національна комісія оцінює та нагороджує NAtional Quality Label. Якщо дві країни отримують цю відзнаку, тоді автоматично відбувається нагородження European Quality Label. Отже, прийшло запрошення мені, як вчителю, який отримав дві європейські відзнаки та директору, як людині, яка “підтримує” мою роботу. Вона не поїхала, хоча їй особисто зателефонували з програми та запитали, чи вона буде. 29  травня у вівторок поїзд приїхав о 7.30, тому я фізично не встигала на шепітський автобус, який виїжджає о 7.10 з Чернівців і прибуває о 9.15 у Шепіт. Тому я зателефонувала заступнику з навчальної роботи Андріцькій Н.В. (члену ГО та опоненту на конкурсі обирання директорів) з проханням замінити два уроки. Перед другим уроком на перерві директор зустріла Нинчук Олександру (мою дочку) та спитала, чи я приїхала. Дочка відповіла, що я доїжджаю, і що вона іде замість мене на урок. Тоді директор почала кричати на неї у коридорі в присутності дітей “Ти хто така, що ти маєш іти на урок?”. Тоді Олександра пішла в учительську. Завуч спитала її, чому вона не пішла на урок. На ці слова директор зайшла в учительську і знову почала кричати в присутності інших вчителів до завуча “Хто вона така? Що ви тут собі керуєте?”. Тобто, заступник директора, який більше 20 років працює з розкладом і замінами - ніхто. Моя дочка, яка прийнята на роботу і є вчителем - ніхто. В результаті, на урок пішла вчитель історії. Це так робить мудрий керівник???

Того ж дня, коли я приїхала після уроків я разом із завучем пішла до неї питати, чому вона принизила мене, мою дочку і завуча. Там я отримала нову порцію звинувачень. 

 Завуч спитала, які претензії до моєї поїздки, якщо є наказ.

Вона (будучи запрошеною) питає “Де наказ, який наказ?”

Я кажу “Міністерський, на пошті”.

Вона каже “Що мені до міністерського наказу - має бути наказ по області, по району. Я не підкоряюся, що міністерство проводить якісь там!!! заходи” (це в той час, як Гриневич закликає працювати напряму з документами з сайту МОН, а не чекати вказівок за ієрархією).

Далі, в учительській, поки мене не було, вона казала в присутності вчителів, що звільнить мене за прогул, бо мене немає 3 години на роботі. Я в кабінеті запитала, чи це правда, на що вона відповіла, що так, бо я дві сутки “була ніхто не знає де” (в присутності двох заступників) (будучи разом зі мною запрошеною”. Далі пішли слова типу:

 “Ви (тобто я) не будете у школі керувати і не будете нічого змінювати”,

 “Це не ваша справа, як я поводжу себе з завучем”.

“Підвищувати свою кваліфікацію треба було в молоді роки”

“Розвиватися потрібно не за рахунок дітей” Коли я сказала, що проекти ці з дітьми і для дітей - мені відповіли:

“Не бачу результату”, “Діти мають говорити на англійській мові - тоді це буде результат ваших поїздок”

“Ось так заходжу в клас, чи робим тиждень англійської мови, котрого не було”

Я питаю - а три тижні табору з волонтерами, це не тиждень англійської мови?

“Ні, це ви робите для свого власного іміджу”

“Години на тарифікації вам пропустили, бо ви побігли до Сенчука і він сказав вам дати”

І ще багато образливих і несправедливих фраз.

Слухаємо аудіо:

В результаті, я написала пояснюючу записку, чому мене не було на роботі.

І тут же мене заставили це переписати, бо тут було написано НАКАЗ, а то був, виявляється, не наказ! То я вже написала документ!

Додаю аудіо обговорення цього питання у відділ освіти. Найбільше сподобалася фраза директора "Маряна Олександрівна - це така вчителька, до якої нічого не доходить! " (тупа, короче) !

А ще принижую директорку!

Мої дорогі дівчатка - ітвінерки! У вас теж такі проблеми з поїздкою на конференцію і-твінінг???Ви ж знаєте, там ще ж директорам дають грамоти за "сприяння" у роботі!

 Про мій фаховий розвиток 

Бачите, яка я королева - сіла собі і поїхала! А ви так можете зробити? 

То шановний Дінтернал, Кембридж, Лінгвіст та Світлана Михайлівна! Я маю мати графік всілких там конференцій за два тижні наперед!!! Бо всі уроки я маю відчитати!!!! (і не буду зараз ні на кого котити бочку хто де коли був і нічого не відчитував! Бо ми домовилися. що я пишу тільки про себе.)

А ще багато інших дрібниць, які записані десь по блокнотах - слова, дії стосовно інших, неугодних членів колективу - моїх друзів.

Я вважаю по відношенню до себе це мобінгом. (Мо́бінг, іноді Моббінг (від англ. mob — юрба) — систематичне цькування, психологічний терор, форми зниження авторитета, форма психологічного тиску у вигляді цькування співробітника у колективі, зазвичай з метою його звільнення.)

Я не знаю, чи у вашій силі вплинути на ситуацію бо мені треба звільнитися з роботи і шукати роботу разом зі своєю громадською організацією та своїми дипломами.

 *********

Оце все було написане ще влітку 2018 року. У мене вже тоді були думки піти «галай світу», як у нас кажуть…

 

Наступним питанням до відділу освіти було таке:

Мою дочку, Нинчук О.В. прийняли на посаду вчителя англійської мови з тижневим навантаженням 3 години 9 січня 2018 року. Від січня місяця звільнилося півставки педагога-організатора та 6 годин англійської мови. Коли я звернулася до директора з проханням надати їй півставки педагога-організатора, мені було відмовлено, мотивуючи це тим, що ці години вже надано іншій людині. Про години англійської мови мені було надано відповідь що вона не писала заяву про довантаження, а інша людина (ту яку довантажили) написала таку заяву.

Зараз читаю і дивуюся – я в театрі якогось абсурду!

У серпні місяці я дізналася про те, що оголошуються додаткові курси для вчителів англійської мови по НУШ. Я звернулася до директора з проханням дозволити Нинчук О.В. піти на ці курси, оскільки 27 серпня це ще був день відпустки. Мені було відмовлено словами: “З якої статі вона має йти на ці курси?”, “Нічого не знаю, щоб у понеділок вона була на роботі”. Я зверталася до Вас (начальника відділу освіти)  особисто двічі з проханням дозволити піти на ці курси. Проте, ніхто не повідомив мене про дозвіл. 

Тут я просила начальника відділу освіти повпливати на цю ситуацію

(аудіо з андричем як я просила)

30 серпня під час засідання профкому стосовно попереднього навантаження я дізналася, що на курси була направлена  М.С., вчитель математики та інформатики і про те, що її довантажили 6 годин англійської мови, надавши право читати також години у 1 класі (клас ділиться на 2 групи). На мою думку, якщо директор дуже хотіла довантажити  молоду вчительку, вона могла довантажити її годинами німецької мови після звільнення А.В., адже вчителька має диплом бакалавра німецької мови.  

Вже пізніше, до директора зверталися деякі батьки з проханням дозволити дітям перевестися у групу до мене, проте їм було відмовлено. 

На мою думку, всі ці дії є банальною помстою директора за те, що я залучила Вас  (начальника) та Сенчука Р.І., щоб допомогти мені влаштувати Нинчук О.В. на роботу у нашу школу.

(Аудіо з профкому розподіл годин. Я - така собі захламна, дуже хочу багато годин. Моя дитина тут плаче. "Спеціалістів" у школі вже є 2 з тих 4 що чекають. А де вари ще два???? Тут ви чуєте і відповідь про курси і те, як мене просто shut up)

UPD Просто слухаю це зараз ще раз і щиро бажаю здоровя усім!

 Тут постають такі питання:

 1.Чому одних людей (особисто назву прізвища) приймають на роботу на 1-2 години, але їм про це не пишуть в наказі про прийняття на роботу, а іншим ставлять “клеймо” - 3 години. До речі, це “клеймо” переслідує мою дочку ще з моменту призначення її на роботу у НВК “Вашківецька гімназія”, де Ви теж підписали їй наказ з формулюванням “3 години”.

2. Згідно якого закону чи статті формулювання в наказі про тижневе навантаження 3 години є довічним і зміні не підлягає?

3. Чому вчителя з 9 роками стажу та відповідною освітою не довантажують за фахом, мотивуючи словами “Вона пізніше прийшла”

4. Чому студентку, яка ще не має відповідної освіти, і є прийнятою на роботу вчителем математики довантажують годинами англійської мови і надають повну ставку?

5. Чому вчителя без відповідного диплома направили на курси та ще й написали  клопотання, а вчителю з дипломом фактично заборонили йти на курси підвищення кваліфікації?

8. Чому директор має право робити те, що хоче він,  нехтуючи інтересами учнів, адже, не дивлячись на те, що вчителька  М.С, молода і розумна (я її вчила),на мою думку після 4-років навчання на факультетах математики та німецької мови і лише після здачі двох сесій з англійської мови не може ще поки що якісно викладати англійську мову.

Люди! Може і я в чомусь неправа, можливо мої судження не є вірними, то все так і МАЄ бути і все за законом! Я дуже багато хотіла! І собі роботу і своїй дитині роботу - трохи зажирно.

Ось аудіо з відділу освіти - як начальник "вирішував" ці питання. Все просто! Не заплатили вам у серпні - ідіть у бухгалтерію, хай вам дорахують (та хто вже це робив?) Години дочці не дали - вона не написала заяву про довантаження.

(А я думала - директор дивиться хто не довантажений і довантажує за фахом, а не години треба просити заявою -  помилялася!)

Тут же  було оговорено питання, чому мій кабінет не подається до оплати.

-У вас немає картотеки

-У мене є електронна картотека

-МЕНІ ШО ВАША ЕЛЕКТРОННА КАРТОТЕКА

(Гей, колеги-директори, ви колись так розмовляли зі своїми вчителями та ще й у начальника відділу освіти)

І тут відразу увага переключилася на те, що я не хочу вести папку методобєднання, а мене вибрали люди. На що я відповіла, що люди того і вибрали, бо ніхто не хоче її вести. І далі мене "пиляли" за ту конференцію з ітвіннігу. Це просто можна чокнутися!

Ось лист, який прийшов на школу.

Ось наказ (пардон, не наказ), який теж прийшов на школу

P.S. І ніби чую слова: "Та то вона сама ті цифри написала і сама наказ надрукувала"

Моя Олександра з того чуда пішла у відпустку по догляду до 6 років, бо за 3 години вона не може годувати діти, а у Вашківцях хоч мала пару дітей на репетиторство.

 

Цього року в серпні я вперше потрапила до ТОП-50 кращих вчителів України. Про це ніхто ніде не згадав – ні в районі ні в області ні в школі. Тоді той конкурс ще не набув такої популярності. Від нього у мене є лише сертифікат та перша поїздка на день вчителя до Києва.

Епопея з календарним плануванням.

3 жовтня 2018 року. У мене ще не підписані календарні плани. Бо я написала їх не за основним підручником, а за додатковим. Це 1 рік НУШ. Підручників нових ще немає. А на 2,3,4 класи за старою програмою і тим більше немає. Тому я користуюся підручниками Оксфорд які купила Ебі. Але, виявляється, цього року це не можна робити.

Я намагаюся щось довести про те, що британські підручники (Пухта і Мітчел) приймають участь у конкурсі і є основними. Мені кажуть брати Карпюк.

З розмови з методистом 

З розмови з директором  після методиста "Та нашо мені тої методистки?"

На мою думку, це аби причепитися до чогось. А на вашу???

4 жовтня На другий день знову мене (і всіх колег) шманають за папку з календарними планами. Там мають бути і методичні рекомендації, і програма, і компетентності і інструкція щодо ведення журналу. Без цього всього не підписують.

Дискусія про календарне планування:

"Напишу листа-звернення: Допоможіть мені справитися з вчителями..."

Лекція про те, що має бути у папці з календарним плануванням. З кожним роком список стає більшим.

Інструкція до ведення журналу, програма, критерії оцінювання, методичні рекомендації, компетенції... OMG! У мене це все є лиш у іншій папці. Ні! Цього року це має бути тут!!! І ще підручники прийдуть і провірять за якими я іду.

Я: "Я вам пхаю все що треба у цю папку, лиш скажіть мені, де це пише?"

Зі мною говорять  таким тоном ніби я хвора...

А це вже "по приколу": Ну що ще треба покласти у ту папку?

5 жовтня. Заступник з в.р. повідомила мене, що наступної лінійки замість гімну будемо співати "Боже великий єдиний". Директорка сказала що наказ з відділу освіти прийшов ще минулого місяця.

-Та будемо, чого не будемо. Я його заспіваю. І з дітьми і вчила на уроках. Але як мене немає на лінійці, то ніхто не заспіває, бо там важка мелодія. Тому цей "бзик" не прижився, і це був наш єдиний виступ, бо крім мене його ніхто не може заспівати цей гімн напамять з вірною мелодією.

P.S. Якщо хтось може у школі - відпишіть!

**********

9 жовтня. Відбулася перевірка журналів. В  звязку з тим, що я заявила що я їду на освітнє стажування до Фінляндії 13 жовтня на тиждень, було негайно ініційовано перевірку журналів (бідні колеги, постраждали через мене) і виписано мені , що і де не записано. Основний меседж - немає насиченості оцінок.

Ну що робити? З ким поведешся, в того й наберешся. З того часу як тільки могла - фотографувала журнали з "насиченістю" оцінок для того, щоб взяти приклад, як це повинно бути, коли насичено оцінками. Ось один з таких прикладів:

З 13 по 20 жовтня я перебувала в Фінляндії на освітньому стажуванні. Маю відповідні сертифікати.

Цій поїздці передувала теж велика епопея. Я вважаю, що це підвищення кваліфікації і хотіла поїхати, щоб з мене принаймі не зняли зарплату. Проконсультувалася з методистом з ОІППО. Потім телефонувала заступнику директора департаменту Ісопенко І., просила дозволу на цю поїздку. Відповідно, вона телефонувала начальнику відділу освіти, бо хоч попередньо я йому написала таку заяву, він побоявся це брати на себе. Тоді начальник зателефонував директорці, щоб написала наказ. Але за її словами "Ви ще цей раз її пускайте їхати, і закінчуйте з цими поїздками".

Ну і коронна фраза - це треба було їхати під час відпустки а не під час уроків. Можливо і так. Але під час відпустки я не побачила б дитячого садка, школи. коледжу, б влітку вони не працюють.

Отже, ми з завучем посиділи і склали розклад моїх відпрацювань , що я відчитую наперед, а що потім.

А добре було, щоб хтось приїхав у школу і запитав тих дітей, скільки раз її не було на уроках і скільки раз вона відпрацювала те, що пропустила. То лиш учні можуть дати відповідь.

(Про дистанційне тепер взагалі мовчу).

*********

13 грудня 2018 року електронну пошту було успішно відібрано від користування мною та завучами школи. Цьому теж передувала велика епопея. Електронна пошта була привязана до мого акаунта. Коли змінили пароль, я не зрозуміла що відбувається і змінила його назад. Тоді по школі пустила директорка слух, що через мене люди не отримають премію, бо вона має надіслати списки, а я заблокувала пошту. Від мене вимагали код, який мав би прийти на мій телефон. Врешті я змирилася.

Компютерні пізнання теж особливі. Коли завучка подивилася такий самий вебінар зі свого ноутбука, її на нараді було звинувачено в тому, що вона злодійка, бо "украла сертифікат". OMG! Щоб людина так не розуміла елементарних речей??? 

Пропозиція двом завучам складати план роботи школи, працюючи в одному гугл-документі була відхилена ,бо: "Будь хто може залізти в інтернет і це прочитати". І  ніякі доводи не могли змінити думки, що гугл-документом діляться за посиланням, і тільки ті люди мають до нього доступ.

Одного разу я мусила телефонувати в район до Олексія Б., бо мене звинувачували у хакерстві: "Чому на пошту приходить повідомлення "Me" або "мне"? То ти лізеш у пошту!!! І про те, що я лізу у пошту вона розказувала кожному потрохи, а люди приходили і казали мені. А я нервувалася..

Дівчата-колеги! Ви памятаєте ці всі БРЄДИ в мій бік:???

І так кожен день: це казала.... то казала... це казала... то казала... Можна ЧОКНУТИСЯ!

**********

Передноворічна нарада.

Одного ранку дозволила собі  в учительській зранку розмовляти голосно з колегою (Н.І.). Коли «правління» зайшли в учительську, ніхто не припинив розмовляти, а продовжили собі розмову. Ось у що це переросло пізніше на нараді.

Почали за здравіє (про преміювання) – завершили як завжди …

І що примітно, кожен раз у бесіду мають вмішатися родичі…

Боже, а ще OMG моя дитина -першокласниця обписала сторінку у журналі. Коли? Я не бачила. Чи то вона - ніхто не бачив. Припустимо - вона. Але з цього факту знову зробили судилище на нараді, так щоб усі чули, хто тут директор! (звичайно ж я бажала б, щоб мені претензії висловлювали наодинці і проблеми вирішувалися не показушним судилищем).

Після наради репліка однієї вчительки:

«Я задуріла….» (це наше, діалектичне)..

 

2019 рік

 

-  Я хочу піти у відпустку 3 червня.

-  Ти не можеш. Так ще не було.

-  Ну та хай буде перший раз. Іспиту в мене немає, діти обрали українську літературу он В.Г. і збірник купила, а табір у мене в серпні. Чому я маю бути на роботі в червні, а потім іти в серпні знов на роботу під час своєї відпустки?

-  -Чого це в серпні?  У всіх людей в червні, а наша школа як не люди.

-  -Тому що волонтерів більше приїжджає в серпні. (Так, Люба Залюбовська?)

 Через певний період на нараді:

-Ні, ви таки підете у відпустку так як усі люди і табір буде у червні. Ніхто там не знає, ШО ВИ ТАМ РОБИТЕ у серпні і ніхто не буде бігати дивитися. У всіх школах табір у червні. А наша школа як не люди….

Тобто, я своїм табором з волонтерами роблю школу як не люди!

За 5 років у селі побувало 11 людей – з Америки. Британії, Франції, Єгипту, Аргентини, Турції, Канади! І ці люди по 2-3 неділі жили і харчувалися в мене! Безкоштовно для них! Бо я хотіла, щоб наші діти з села бачили інші культури. Не боялися розмовляти! Ні у одній школі з району такого не було! А ШО Я ТАМ РОБЛЮ - у мене у блозі є фото-відео звіт про кожен рік табору!

2016 рік

2017 рік

2018 рік

2019 рік

2020 рік частина 1

2020 рік частина 2

А який звіт є про ВАШУ роботу???

 

Наступне питання – нав’язування того, як потрібно підвищувати свою кваліфікацію. Тільки щось, що було надіслано з відділу освіти. Все решта – це фількіна грамота.

Місячник атестуючого. Коли вже від цього совка відійдемо??? 

******* 

5 квітня їду на Едкемп у Жовті Води. Іду на автобус і заношу заяву на відпустку з 3 червня.  Не встигла сісти у поїзд – новина! Поки я їхала до Чернівців – у школі швиденько зібрали нараду. Мене немає. І вирішують – 9 клас буде здавати іспит з англійської мови.  І це при цьому, що:

·        діти обрали українську літературу

·        мене немає на цій нараді

·        англійську мову здавали щороку – таж здавайте вже шось друге – там перелік великий

·        вже квітень місяць

І ви розумієте – ніхто не виступив, не сказав, а хто хотів щось сказати – того заткнули.

Класному керівнику вона сказала, що питала дітей – насправді дітей не питала.

Думка колективу- іспит після 9 класу хай готують  усі вчителі –кожного року різний. Бо це і білети підготувати і дітей підготувати. Але цю думку нікому не дали на педраді висловити

Ви розумієте, що мені банально поклали іспит лиш через те, щоб не було відпустки так як я хотіла. Тиждень я чекала відповіді, чому так сталося від начальника відділу освіти. Аж коли я зібралася везти підписи учнів про те, що вони обрали українську літературу до департаменту, нас відвідали представники райво. Вмовили мене прийняти іспит. Пообіцяли віддати кошти за минулий рік за те, що я проводила табір під час відпустки.  Приємно, що мене тут назвали «флагманом» освіти, а потім порадили директору мене звільнити.  В кінці розмови – знову говорю про те, що я хочу лишити цю роботу…

У відпустку я таки пішла але після іспиту з 4 червня. Іспит діти здали на 0,8 бала вище за річну оцінку. «Комісія» цілу годину простояла, не присівши, щоб ніхто не списав.

До речі, якщо за Івана Васильовича головою комісії в 9 класі була завжди Н.В., то тепер усюди «комісія» одна.

Довіри людям – НУЛЬ!

 

Цього року я атестувалася. Ну, і обговорюють, що кому дати, яку грамоту- району, області, чи МОНУ. У мене ці всі грамоти є – і мені пропонують знову районну. А я кажу –дайте мені може значка «Відмінник освіти» - він безкоштовний, без доплат, вже може заробила?

-Я ще його не маю, а ви вже його хочете мати. Грамоту району.

Та не треба мені ваших грамот.

 (аудіо пізніше)

Не пам’ятаю вже чи цього року чи минулого – але я єдина в цій школі вчителька за 29 років, за якою перевірили, написали зауваження  і підписали Книгу інструктажів та Журнал обліку гуртка. Так виглядає, що людина не розуміє, чим відрізняється робота гуртка від записів у журналі. 

це зауваження щодо роботи гуртка

Це журнал гурткової роботи, де написано Міша і Настя

Журнал інструктажу, ПЕРЕВІРЕНИЙ!

Шановні колеги з моєї школи! Чи то лиш я така неуважна до своїх обовязків, безвідповідальна, легковажна, чи як там всі інші слова? Чи то лиш мене перевіряли?

*********

19 червня 2019 року. Поїздка у Вінницю. Колеги-вчителі організували поїздку до Вінниці для наших учнів. У поїздку поїхало 15 учнів, з них половина старшокласників. Також у поїздку поїхала одна мама. Отже, 15 учнів і 4 дорослих.

Боже, шо то був за рейвах! Як це так? Поїхали!!!? Хто дозволив???? Чому не записали в книзі інструктажу?

Ало! Я у відпустці – шо хочу то роблю. Діти на канікулах – за них відповідальність несуть батьки. Раз вони відпустили учнів – значить вони відпустили. Далі, з 14 років дитина має право вільно самостійно пересуватися по території України і вибирати місце перебування (ст.313 ЦК України). І це не школа організувала поїздку!

Всі повернулися задоволені, з масою вражень та фото.

В серпні відбулися загальношкільні батьківські збори. На зборах було піднято питання – чому це учні дозволили собі поїхати у Вінницю, нікому не дали знати. Коли одна з мам спробувала щось заперечити (Таня, пам’ятаєте?) її теж було поставлено на місце. На зборах було зачитано закони і правила організованих перевезень учнів (лиш не додивилися, що там починається з фрази, якщо організовує школа). Коли я спробувала сказати – що я у відпустці, що хочу те роблю – мені «управлінська родина» при усіх батьках, які були присутні на зборах кричала: «Звільняйся з роботи і тоді собі роби шо хочеш»

(аудіо додам)

Знову ж таки – це питання можна було б вирішити нормально, якби мене покликали у кабінет і надали свої аргументи – а я свої. Чи ви просто позаздрили, що батьки вдячні мені за поїздку, а не вам?

 ******

Перед 1 вересня моїй Олександрі потрібно виходити на роботу. У неї син іде до першого класу і вона оформляє його на інклюзивне навчання. Думала. Що може так випросить у директорки роботу до тих 3 годин – що дадуть їй бути асистентом вчителя. І знову – ні!

Асистентом вчителя має бути тільки людина з освітою початкового навчання! І коли моя дочка спробувала їй шось доводити чи нести їй якісь показувати документи, що то не так – вона сказала, шо її ніхто не буде вчити…. У неї давно на черзі чекають вчителі на роботу з педагогічною освітою

 

На тім і порішили…. Моя дочка стала все-таки асистентом вчителя, але в іншій школі з адекватним керівником.

*****

У серпні я знову обрана до ТОП-50 кращих вчителів України, але вже май з піаром. Попередньо обласні ЗМІ давали відомості про номінованих до конкурсу. З області було 45 вчителів. А тут – опа! І я одне село потрапила до ТОП-50.

На студію кликали, інтерв’ю брали. У різних онлайн-медіа рекламували, статті в газетах писали. Зателефонували зі студії Суспільне, що хочуть зняти сюжет у школі.

-До нас хочуть приїхати журналісти.

-Чого це?

-Мене знімати. Я ставлю вам до відома.

(А шо я мала питати чи можна? Я не працюю в приватній школі, я працюю в школі від районної ради)

2 вересня у нас лінійка. Приїхали журналісти зі студії, знімали урок, брали інтерв’ю, знімали першовересневий флешмоб, який підготувала В.Г. Учні викладали на стіні пазл-карту України з висловів про Україну. Попередньо кожен учень зачитував вислів.

Гості поїхали, діти розійшлися і у нас нарада. Вже не скажу дослівно але нарада почалася з слів:

-Як хтось має приїхати, то треба у мене питати. Ане ставити мене до відома.

-А Ви, В.Г., недобре той флешмоб зробили. То спочатку я мала карточку читати, потім Н.В., а потім вже аж діти.

І почалося, ні тобі вітаю вас початком навчального року, ні тобі позитивних емоцій. Один сплошний негатив. Ти ішов в учительську на нараду як на екзекуцію, і знав, що тебе чекають стандартні фрази: ДСЯо прийде і перевірить; методиста з вас знімуть і т.д і т.п. І ще найулюбленіше – у селі кажуть, батьки кажуть…І кожен так всередині стискається….Про кого кажуть? Коли вже буде та конкретика і відкритість?  Стрес на стресі.

(аудіо додам)

****

М.М. Р. не вийшла на роботу, бо зламала влітку ногу. 1 клас дали заміняти іншій вчительці. Мені завучка зробила у понеділок 4 уроки підряд і потім вільна. Тут мене кличуть і кажуть – тобі треба зробити тут вікно, бо вчителька 1 класу має інші предмети ще і мусить іти туди, і цим уроком мусить читати музику в 1 класі.

Іду до завучки! Ало! Я ж взагалі то вчитель музики. То ніж у мене має бути вікно, то дайте мені заміну музики. На шо «правління» відповіло:

-Ні.

-Чому? У мене ж диплом вчителя музики.

-У тебе нема сертифіката НУШ.

-У мене є сертифікат НУШ! (Такий самий як у вчителя початкових класів, бо я пройшла ті курси)

-Ні, то не такий сертифікат

Телефоную у відділ освіти – шо за холєра?

-То не такий курс, то не музичне мистецтво, а мистецтво разом з образотворчим. А ти не можеш читати образотворче.

-Та як не такий, як я дивлюся у журнал за минулий рік, а там пише окремо музичне, окремо образотворче.

-То було не добре, цього року ми вибираємо ціле мистецтво.

 

Бідні діти!  У свій час я віддала години музики вчителям-початківцям. То мені сказали – так само комп’ютер можуть і вони включати.

Ало! А нічого, шо я граю на фортепіано? А нічого, шо коли комп’ютерів не було – хто грав усі концерти і вечір зустрічі з випускниками і всі свята?

 «Родина»:

-Не давайте їй музику, вона відбере від нас години!

О май гад! А нічо, шо діти цілий рік тої музики не чули і не бачили? Шо за люди!

 Я вже мовчу про то, що "родина" заводила, коли дали викладати 3 години англійської у 2 класі: 

-Не віддавайте їй ту годину! Це вона спеціально! Це вона все зробила!!!Відібрала в нас годину української мови! (колеги по школі, ви памятаєте цей брєд??? чи то пак маячню???)

(OMG! Це я призналася про те, що писала Гриневич про невідповідність у Держстандарті та навчальних програмах і мені дали позитивну відповідь і змінили влітку стандарт, вірніше підправили)

З однієї сторони мені це було навіть приємно чути, що Я маю таку силу, що АЖ Гриневич мене послухала!

********* 

Поїхала в район у методкабінет просити щоб дали оплату за кабінет.

Якщо за Івана Васильовича я ще десь колись почерез рік отримувала оплату за кабінет – і то то була купа задрощів (не від друзів), то за нового правління ні комісія по огляду кабінетів не хотила, ні накази про призначення завідуючими кабінетами ми не писали, ніхто нічого.

Але я ж робила кабінет під НУШ – купила килимки, купила кольоровий новий принтер, ламінатор, витратила тону фарби на роздатковий та 5 пачок ламінаційної плівки. Це ж теж коштує гроші, Той думаю іду просити…

КАБІНЕТ

З району позвонили до директорки  і сказали дати оплату. І знову це зачепило за живе.

*******

Знову лекція про календарне планування. Люди працюють роками в школі, і, ніби не знають як це робити. Зверніть увагу на лікарсько-повчальний тон лекції. Можливо, то так і має бути, але я знаю, як писати мої плани і мені не подобається такий зверхній тон.

29 вересня 2019 року Післязавтра, 1 жовтня я приймаю вчителів-слухачів обласного інституту післядипломної освіти. Я обрала для свого уроку 1 клас, не дивлячись на те, що вони провчилися лише місяць, бо я хочу показати свою роботу. Мене намагаються переконати в тому, що цим я хочу підставити школу і показати, що тут некомпетентний керівник, бо 1 клас ще проходить адаптаційний період.

Про урок у 1 клас можна подивитися фотозвіт ТУТ

****

3 жовтня. Святкування дня вчителя у районі. При тому, що я була в ТОП-50 чи при тому, що я атестувалася (бо зазвичай на день вчителя їдуть ті, що атестувалися) ніхто мене на районне свято День вчителя не запросив. Ну, звичайно я культурно спитала в районі – чому. Ми ж від пошти тепер відсторонені то не можемо бачити, чи з району надсилали списки запрошених, чи то списки подавалися зі школи. 

 Ой ліпше б я це була не робила! «Правлінню» щось казали в районі.

 

******

4 жовтня 2019 року. День вчителя. За традицією учні 11 класу готують вітання для всіх вчителів. День мав бути трохи скорочений. Проте, поступила інформація, що через те, що деякі люди (тобто я) ходять скаржитися у район – ніякого скороченого дня не буде! Всі будуть сидіти до 6 уроку і потім буде вітання.

Як я себе почувала? Як людина, через яку всі інші люди не будуть мати скороченого дня. Чи не виглядає це як налаштовування колективу проти людини? Мені – так…

А після виступу учнів я відразу поїхала до Києва. На святкування Дня вчителя. То воно мені треба було? Зачіпати?

А в Києві ви знаєте, що було – я отримала купу приємних нагород – поїздку до Відня та курси СЕЛТА.

Жовтень 2019 року Я класний керівник 11 класу. 8 хлопців і одна дівчина. Хлопці десь там заважали проводити урок, тому я вирішила покликати батьків до школи на розмову зі мною та вчителями, у яких вони шуміли. Виявляється - я, як класний керівник не маю права розмовляти з батьками без візи директора. Ну, можливо й так, але я про це не знала. Завуч теж не враховується ак адміністратор. Завучу було сказано - "Ви не маєте мене доводити до відома". Відразу скажу про свій тон - він агресивний, бо мене вже перед тим накрутили: "директорка казала, шо ти не маєш права проводити збори, що це ти собі дозволяєш і т.д. і т.п"

Продовження: (Роман Корсун з Батьки SOS, привіт! Ту згадано вас!)

В результаті затяжних "боїв" збори так і не відбулися, бо моїм учням 11 класу було сказано "Хто вона така", щоб скликати збори. (Є аудіо розмови з учнями, але я не хочу вплутувати дітей)

Добірка просто різних лекцій з різних нарад:

Як ми мовчали у відповідь на пропозицію піти на концерт і нас відчитують 

Нас відчитують , що ми постійно запізнюємося, але ніхто не знає, про кого мова? Хто це?  Кого це діти виглядають з дверей по пів уроку?

Про те, як умудряються піти з уроків і не відпроситися. Про кого мовилося тут -ніхто не знає. І  ще одна причина, чому я все записую, бо одного разу мені на нараді при всіх сказали, що я десь там ходила, в той час як я була на уроці і я казала:"Ідіть спитайте дітей!. І мені стало ЛЯЧНО від такої людини.

Самому слово не надають. Проявиш ініціативу- теж не добре, бо "хто ти така".

І знову такі собі вказівки-погрози. І знову не зрозуміло, кому адресовано.

                                       2020 рік.

 

Я не буду згадувати дрібниці на кшалт:

-Там у зумі дивіться, щоб ви були за розкладом!

Та я одна у зумі! Потім ще Маша доєдналася! Кому я заважаю у розкладі? Чи то так, шоб –зачепити…

 

Під час карантину з березня по травень зробила ось таку роботу:

Відеоуроки для 1 класу

https://www.youtube.com/watch?v=csWoMDvv0EU&t=1s

https://www.youtube.com/watch?v=1n_kforefpI&t=24s

https://www.youtube.com/watch?v=BkDvKRqvvxU

https://www.youtube.com/watch?v=CeeeFy9JJNQ

https://www.youtube.com/watch?v=fBX-j0XKdFk&t=6s

Відеоуроки для 2 класу

https://www.youtube.com/watch?v=WvaBuJi9mo8&t=5s

https://www.youtube.com/watch?v=u3oJA9gdBww&t=4s

https://www.youtube.com/watch?v=VE71ytpHdj4&t=802s

https://www.youtube.com/watch?v=_86u8R8dzWQ

https://www.youtube.com/watch?v=e_yj9emd-fI&t=2s

https://www.youtube.com/watch?v=e9eyF_HAfmQ

https://www.youtube.com/watch?v=sZUiquBNR1A

https://www.youtube.com/watch?v=e_yj9emd-fI&t=2s

Відеоуроки для 3 класу

https://www.youtube.com/watch?v=Q8X-VoR3MYo&t=7s

https://www.youtube.com/watch?v=4a68pMSfYz8

https://www.youtube.com/watch?v=p8M1_Et_8wQ

https://www.youtube.com/watch?v=K33pFRd0hOI

https://www.youtube.com/watch?v=GSek4BtGva4&t=8s

Відеоуроки для 4 класу

https://www.youtube.com/watch?v=rEcsq648f2k&t=418s

https://www.youtube.com/watch?v=Uz9TJBvFZac&t=2s

https://www.youtube.com/watch?v=-QU65hC1cFA&t=246s

https://www.youtube.com/watch?v=OPgKx5d5sgI

Урок для проекту «ЗНО на 200» від Чернівецького департаменту освіти

https://www.youtube.com/watch?v=mSkXn-v68pw&t=180s

був показаний на телеканалы ТВА 9 чи 10 квітня 2020 року

Відеопояснюшки

Як зробити відео з підручника

https://www.youtube.com/watch?v=00YvyABoJgo&t=253s

Як зробити комікс

https://www.youtube.com/watch?v=G4syN7WgnBA&t=9s

Сторінка для дистанційного навчання 1 клас

https://mariannaklymchuk.blogspot.com/p/2020-1.html

Відеоресурси 1 клас

https://mariannaklymchuk.blogspot.com/p/1_21.html

Сторінка для дистанційного навчання 2 клас

https://mariannaklymchuk.blogspot.com/p/2020-2.html

Відеоресурси 2 клас

https://mariannaklymchuk.blogspot.com/p/2.html (тут є крута (імхо) підбірка відео, які я підібрала в мережі інтернет для навчання читанню)

Сторінка для дистанційного навчання 3 клас

https://mariannaklymchuk.blogspot.com/p/2020-3.html

Відеоресурси 3 клас

https://mariannaklymchuk.blogspot.com/p/3_30.html

Сторінка для дистанційного навчання 4 клас

https://mariannaklymchuk.blogspot.com/p/2020-4.html

Відеоресурси 4 клас

https://mariannaklymchuk.blogspot.com/p/4_30.html

Відеовідповідь мамочок

https://mariannaklymchuk.blogspot.com/p/blog-page_35.html

 І про мене ні одна мама у селі не скаже, що я не проводила уроки або що я кидала завдання у вайбер! Мої учні мали повноцінні уроки – або зум, або відеоуроки.

 

А ВИ це зробили? Ви можете показати те, що я можу показати?

********* 

Карантин. Я – класний керівник 11 класу. У класі 9 учнів. Атестати за графіком мали видати 30 липня. Десь з числа 21 кажу В.Г. (заступник з виховної роботи):

-Спитай, будь ласка, чи буде проводитися урочиста частина для вручення атестатів. Спитала.

-Ні, бо карантин.

Але ж люди, ці учні теж закінчили школу, теж хочуть хот трішки урочистостей. Випускні стрічки було закуплено ще в вересні, коли ніхто не знав про карантин.  У нас зелена зона. Іду я до Ю.Д., сільського голови. У нас великий клуб. 9 дітей та ще 15 батьків зможуть сидіти далеко одне від одного.

Ю.Д. дав добро на проведення свята – він сам мав випускницю минулого року і розумів, яке важливе для дітей це свято.  До речі, так і не подякувала публічно за те, що діти мали справжнє свято. І якраз потім 27 липня комісія з питань техногенної безпеки в Чернівцях прийняла протокол 40, де одним із пунктів було  «дозволити проведення масових заходів з дотриманням 1,5 кв.м. на людину»

В неділю, 26 липня збираються мами, обговорити випускний і телефонують до «правління»

-Ми б хотіли у четвер провести свято і просити Вас, щоб Ви прийшли, вручили нашим дітям атестати.

-Ви уже все вирішили без мене! Чого тепер звоните? Я собі знаю, де я вручу, і як я вручу.

У середу мені надсилають на пошту листа з Департаменту освіти, де пише, що масові заходи, в тому числі випускні вечори заборонені. Але лист датований 21 липня. Я у відповідь надсилаю листа  від 27 липня з протоколом 40. Потім у школі питаю:

-То Ви прийдете вручити дітям атестати?

_Ні, то карантин, я там тобі надіслала листа, що не можна проводити масові заходи.

-  Та я вам теж надіслала листа, де пише, що вже можна.

-  Ні, у моєму пише що заборонено «проведення випускних вечорів, урочистостей та масових заходів», а у твоєму пише що лиш «дозволити масові заходи», але нічого не пише про випускні вечори.

-  Ну, то щоб ви не сердилися, я свято у клубі проведу.

Цього ж дня навечір сторож школи смикає траву, вже місяць світить…

-Шо таке? Шо то має бути?

-Та ж завтра тут надворі будуть атестати вручати! (??? На мінуточку. А я – класний керівник тут ні причому? Ну ні – так ні.)

 

30 липня. Засідання педагогічної ради про випуск учнів. «Правління» святково одягнене.

-Шановні колеги, прошу вас у масках і рукавичках бути сьогодні о 2 годині біля школи – ми будемо вручати атестати. (Але я не можу бути, бо я маю прикрасити клуб, надрукувати подяки батькам, скласти-переробити вірші –загадки учням)

  Мені надали методичну допомогу - кинули на пошту сценарій випускного свята, вірші для переробки. У сценарії пише : слово надається заступнику….. слово надається директору… слово надається вчителям…

То от оці всі ролі я виконувала на своєму випускному. В.Г. була присутня суто як завідуюча на той час клубом і просто відчинила мені двері. І, правда, допомогла мені надути кульки, прикрасити банер і керувала музикою.

  На випускному я була сама. З учителів, з дирекції. Я і батьки. Але свято було так, як я хотіла, щоб воно було. Мої учні це заслужили! І я точно знаю, що ніхто з учителів не посмів би так зробити – побоялися навіть прийти на урочисту частину, хоча знають, які урочисті частини і ким готувалися в минулі роки.

Зате, на нараді 31 серпня демонстраційно прозвучало:

-В.Г., чому ви проводили свято випускного вечора,? Хто вам дозволив?

-Та я…. та я лиш клуб відкрила…

 Шановні! Це я провела свято! І що? Ви мене застрілите? По-перше у нас була зелена зона, по-друге, вийшов наказ про дозвіл свят, по-третє надав дозвіл голова сільської ради, який поки що ще керує селом і громадою села. По-четверте, педрада з випуску відбулася об 11 годині. О 6 вечора мої учні – вже не учні школи, а я – у відпустці! Що ви постійно з мене хочете???

Те, що я втретє потрапила до ТОП-50 кращих вчителів України – на нараді не згадали і в колективі мене не привітали. Окремі вчителі, які все ще є друзями привітали мене у фейсбуці.

Шо то за конкурс? То шо – авторитет?

********* 

Оплату за кабінет – навіть ніхто цього року не включав і не питав. А що у мене щось погіршилося у кабінеті?

-Ні, цього року я вирішила дати на початкові класи, хай їм буде на матеріальну базу,

По –перше мала би комісія вирішувати шкільна (чи ні? Може й ні)

По друге – ні в якому законі не пише, що гроші за завідуванням кабінету ідуть на матеріальну базу. (бо наші вчителі початківці вже були навіть повідомлені що саме вони мають купити на ті гроші)

 *****

Наступна «хороша» новина цього ж 31 серпня:

-Я забираю у вас 1 клас.

-Чому це?

-Я взяла на роботу нового спеціаліста.

 

Тобто, Ви зараз на мене плюєте, і показуєте мені, що Ви мене не вважаєте за хорошого спеціаліста? Минулого року до мене приїжджали курси з обласного інституту 1 жовтня, і я показували, що у мене діти знаю вже 8 літер і купу слів. У мене в блозі стаття про викладання у 1 класі, яку прочитало 9 тисяч чоловік і сторінка з підібраними ресурсами, якою скористувалося 13 тисяч людей – і я не буду викладати в 1 класі?

 

При всій мої повазі до нових «викладачів» – вони мої учні… Але люди! Заради своїх особистих амбіцій робити такі рокіровки? Чи то такий тепер підхід до зміцнення якості освіти? Людину з досвідом – нафіг, а нову людину, яка закінчила педфак 10 років тому і ні дня не працювала за фахом, а в дипломі пише  не знаю шо, але не «викладач англійської мови» - це дуже професійно і мудро! Вона бере 1 клас і буде на них вчитися викладати!

 

 Та скільки ви будете мене принижувати? Два роки тому відібрали години! Дочці моїй не дали працювати! Цього року знову відібрали години! Та до пенсії поки дійде – то я залишуся без нічого! То я маю сидіти і чекати кожного нового навчального року поки зі мною будуть ось так поводитися?

Навіщо тоді вчитися, якщо на роботу не приймають за фаховими дипломами?  Або приймають лиш тих, кого потрібно? То давайте, гінеколог буде вам лікувати зуби – лікар? – Лікар!

 

 

Я розумію, що всім потрібна робота, особливо коли вона в своєму селі і біля мами! Я теж хотіла в 1991 році бути в своєму місті. Але мене направили сюди на роботу! То чому урізати саме мене?

 

Чому «мудрий керівник» не подумав про те, що може ще набереться одна дитина в селі на інклюзію, якщо добре поговорити з батьками! У нас в селі є багато дітей які потребують педагогічної підтримки асистента – не лиш моя дитина. От і мала б «протеже» 25 годин роботи, а не моїх 2 години. Але то так було зроблено спеціально! І навіть ніхто не питав, чи треба мати курси НУШ на перший клас пройдені, чи ні ( а курсів немає пройдених очних!). То лиш у моєї дитини питали різних дипломів та сертифікатів.

 Окрім цих двох новин на педраді 31 серпня 2000 року нас очікували ще й такі лекції:

Як проводити дистанційне навчання (але не на своєму прикладі)

Про те, що потрібно дбати про імідж школи ( я тут, звичайно, ні при чому, бо я дбаю лиш за свій імідж, і те, що я тричі була в ТОП-50 аж ніяк не впливає на імідж моєї школи,)

Як розвезти дітям зошити

Далі мені було надано знову докір за публікацію в інтернеті, яка їх не стосується абсолютно. Що то все приміряти на себе? Чи то може ви теж так робили?

Ось публікація

Ось лекція про цю публікацію на педраді

І на закінчення педради - знову до мене претензії за підручники і програму. Вже третій рік поспіль не подобається за якими я іду підручниками.

Разів сто до мене підійшов завгосп – надай квитанції про товар придбаний ГО. І тут у мене виникає ряд питань, в яких я не компетентна, але будуть читати, можливо, компетентні люди.

1.     Яким чином ставить на баланс школи речі, придбані ГО?

2.     Чи ставляться вони на позабалансовий рахунок?

3.     Чи повинен бути акт передачі товару?

4.     Як я потім маю відзвітувати за кошти, які поступили на рахунок ГО, якщо і грошей нема – і товару нема, бо все «комісія прийняла на облік»?

І я нікому не можу довести, що я мала би підписати якийсь папір, що я даю це на облік.

І дай квитанції і дай і дай. І він нервується, бо його «пилять», так нервується, що вже переходить до погроз… Я шо у вас брала гроші? Я брала гроші у Андрія, то маю йому відзвітувати.

Зате ВИ у мене взяли гроші – 7700, які надіслав спонсор ВАМ на школу, але вони були у мене на рахунку – і ВИ мені не надали жодного папірчика, куди ви їх діли.

 

І дуже мені було образливо, коли я пішла в бухгалтерію, щоб дізнатися яким чином я можу забрати назад свої власні речі – надала список, що я б хотіла списати і вказала ноутбук з 2011 року ( в якому я вже все сто раз міняла, бо я на ньому працюю 24 години на день на школу), і який, до речі, вже був завгоспом поданий до списування. І ось бухгалтерка телефонує до завгоспа, щоб уточнити чи то дійсно мої речі  і диктує йому список моїх речей….і останнім називає ноутбук…. І включає гучномовець….І четверо бухгалтерів, які сидять там чують таку фразу: То шо її ноутбук, то шо вона його купляла за свої гроші?»….

А мені так як би хтось дав у морду! Ти прослухав список, почув слово ноутбук…лиш….

Я: Послухай, ти ж його і так даєш на списання. Даєш чи ні? Тебе просять підтвердити про мої особисті речі.

-Чи купляла вона компютерний стіл?

-Я не памятаю

І це кажуть мої "друзі" 

А шо – ВИ мені його купили, чи Ви мені його дали від відділу освіти, коли роздавали усім, чи може ВИ його виграли, чи може ви 2 роки доглядали за волонтеркою, яка мені його дала? Якби я його не взяла – я б забрала свій жорсткий диск і ви б його викинули на смітник, бо він вже все- списаний технічно. Але я ще на ньому працюю. Але ви такі – і сам не гам, і другому не дам…. І тепер – ще ви на мене кажете, що я злодійка, що я обікрала школу?  Ліпше подумайте, де ви поділи шифер зі школи та усі старі вікна!!! Займіться цим питанням!

 

Так, зараз я за кордоном! Коли запропонували роботу в Іраці – я погодилася відразу. Ірак, Мароко, Зімбабве, Зулусія, Тумба-Юмба – куди небудь, лиш подалі від цього недолугого правління! Коли у тебе кожен день відчуття того, що ти не хочеш іти на роботу і зустрічати «цих людей». Я залишила сім’ю, щоб тільки бути подалі від цієї школи! ПО-ДА-ЛІ!!!

 

А ті, хто плачуть у школі… плачуть, бо їм теж говорять несправедливі слова, а потім витирають сльози і далі ідуть робити каву тим, хто довів їх до цих сліз, а потім знову плачуть, бо їх знову вже вкотре не поважають, чи ті, яких пресують, а вони бояться говорити, бо бояться втратити роботу – то це  їхні проблеми!!!! І можете на мене ображатися, але це правда!

 

Так, у нашій школі є новий дах, нові труби, нові туалети. Але у нас нема КОЛЕКТИВУ. Вже давно. Він розлетівся на дрібні осколочки. Люди сидять по закутках, не спілкуються одне з одним, бо бояться щось сказати – бо школа повна родини, яка чує, і бачить, і доносить, і перекручує. У нас немає ні першого дзвоника ні останнього. Спочатку нам вичитують моралі про те, які ми є, а потім пропонують святкувати…

 

Хоч я і поїхала за кордон, але ж я не поїхала туди назавжди. Я хотіла повернутися на роботу. Тому я порадилася у відділі освіти і вирішила піти у декретну відпустку по догляду за онуком.

По «людському закону» я не можу бути по догляду за онуком і одночасно за кордоном. Але за «державним» законом одне іншому не заважає. Тому 12 жовтня моя дочка написала заяву на відпустку  по догляду за дитиною (у неї є генеральне доручення). Невістка – ФОП. У податковій завірили, що ФОП – це повноцінний працівник. Проте, від 12 до 21 жовтня людина шукала причину, яким би це чином не допустити мене до декретної відпустки – і знайшла! Виявляється, згідно нашого «державного» законодавства, жінки ФОП – це не жінки! У них не може бути дітей, і вони не мають чого іти в декретну відпустку! Така собі дискримінація!

Додається дуже обширне пояснення з обласної профспілки, куди «правління» подавало запит. Аж задуже обширне, ніби під мене спеціально написане! О-па! Тут ти і попалася! Звільнимо-ка ми тебе по статті!

Дівчата з профкому  телефонували, просили, щоб я написала заяву сама на звільнення. Ні!!! Я не хочу звільнятися! Якщо ви маєте мене підстави звільнити – звільняйте!

 Ну що ж – все за законом! Я не маю права іти в декрет, мою заяву про декрет протримали 10 днів і винесли вердикт звільнити за прогули.

До речі, мене спитали, чи брали у мене пояснення, чому я прогуляла? А може я через коронавірус не змогла приїхати із-за кордону?

 

Якби це було за «людським» законом, і керівником би була людина, яка мене поважає, цінує, чи мій друг хоча би – то було би так:

-Маряна! Це не добре, так не можна за законом. Пиши заяву на відгули… ти ж їх маєш багато зароблених (навіть за це літо – я провела в загальному 4 тижні онлайн табору під час своєї відпустки). А тим часом невістка хай звільняється з ФОПу і йде до когось на трудові відносини.

 

Ми ж знаємо, що я не перша і не остання, яка використовує таку відпустку. І всі у селі знають, що навіть з своїми власними дітьми я не використовувала ні по догляду до 3 років ні по догляду до 6 років, бо ішла після лікарняного відразу на роботу.

Або могло би бути так, хоча би.

 А зараз я залишила свої власні малі діти, бо я просто морально не могла витримати такого відношення. І дай Бог тим моїм колегам витримки і здоров’я, які зараз відчувають на собі той прес просто за те, що підтримували мене.

 

Сподіваюсь, вони ще скажуть своє слово.

 

А нещодавно дозволила собі зробити «вчительці» зауваження щодо навчання у батьківські групі (дитина у 3 класі). Ой, ой, ой, зачепили! Ну зате про себе багато дізналася.

Виявляється! Мною буде займатися прокуратура, бо я злодійка, обікрала школу. Украла ноутбук, який мені дала Ебі  9 років тому (який на балансі школи і мав би вже списатися давно за строком експлуатації) і порозкрадала спортивний інвентар.

Тому, шановні односельчани! Якщо у вас щось є вдома з шкільного спортивного інвентарю, бо брали діти колись – принесіть будь ласка, а то мене посадять за розкрадання «социалистической собственности»

 Ви придбали той ноутбук? Ви його заробили? А нічого, що я в 2017 році вам на школу заробила 15 новеньких комп’ютерів?  Чи то ви їх заробили?

А нічого, що всі мої речі, куплені за мої гроші залишилися у школі? 

Боже, Боже, ти все бачиш зверху!

Мої слова після якихось зборів, як виявилося пророчі...