РОЗРОБКИ ВИХОВНИХ ЗАНЯТЬ ТА СЦЕНАРІЇ

РОЗРОБКИ ЗАНЯТЬ ДО ПРОГРАМИ ВИХОВАННЯ 

ТЕМА 5. Я І МІЙ ХАРАКТЕР(2 ГОД.) 

Заняття 1.

Мета: навчити характеризувати поняття «характер», «темперамент», «менталітет»; аналізувати свої риси характеру, сильні і слабкі сторони характеру

Ключові поняття: характер, темперамент, менталітет, індивідуальність, ідеалізм.

Форми і методи роботи: бесіда, тестування

Обладнання і матеріали: етичний щоденник, копія тесту «Визначення темпераменту».

ХІД ЗАНЯТТЯ:

Мотивація: Вчитель мотивує дітей до заняття оголошуючи тему заняття. Слово вчителя:

Темперамент — цe природний рівень енергетики людини. Або ж вроджена швидкість реагування на явище, або ж сума індивідуальних особливостей, волі й емоцій.

Темперамент – це вроджений стиль пристосування, реагування, що проявляється найбільш в екстремальних ситуаціях. Скажімо, одна людина йде назустріч небезпеці, інша чекає її, не рухаючись, третя втікає від неї чи обходить її. Темперамент – це і темп реагування, коли один діє  спочатку повільно, а потім по наростаючій стрімко й сильно, інший же повільний завжди, третій – завжди швидкий. Це і природний рівень енергетичного потенціалу, рівень сили й витривалості людини.

Про темперамент знали ще в Давній Індії, Давньому Китаї й Тибеті. Знав про них і Гіппократ. У ІІ столітті н.е. Гален, древньоримський лікар, виходячи  учення Гіппократа, описав три основних види темпераменту: холеричний (від грецького «чорна жовч»), сангвінічний (від латинського «кров») та флегматичний (від грецького «лімфа»). Сучасна наука виділяє чотири типи темпераменту – сангвінічний, холеричний, флегматичний і меланхолічний. В чистому вигляді вони, практично, не існують, а лише у сполученні один з одним. Але один усе ж таки переважає. Найбільше темперамент проявляється в екстремальних ситуаціях, коли потрібно вирішити якусь проблему.

Холерик – невживчивий, наполегливий, інколи безкомпромісний, упертий у досягненні мети, яка нерідко є головною справою його життя. Холерика можна зрівняти зі спринтером, гоночним автомобілем… для досягнення мети він не щадить ні себе, ні інших. Запальний, готовий піти на будь-який ризик, часто безрозсудний і під час гніву через дрібницю може зламати власну долю. У холерика пригнічено інстинкт самозбереження і емоції страху. Коли холерик йде напролом до мети, в нього навіть знижується больовий поріг, думки концентруються на єдиній заповітній меті. Перешкод він не обходить, а пробиває, бо на те, щоб їх обійти, в нього не вистачає інтуїції, терпіння й чутливості. Він весь у боротьбі, атаках. Його неможливо безкарно «взяти за вухо» — укусить. Часто це людина однієї мети, однієї справи, постійних моральних цінностей. Він може організувати так роботу, яка навіть у несприятливих умовах буде продуктивною. Але після того, як він залишить свій пост, справа може розвалитися, оскільки трималась тільки на ньому. Незгоди лише стимулюють холерика, він перебуває в некомфортному стані, якщо йому не треба кудись бігти. Полюбляє штурмівщину. Брак мети пригнічує, і він знаходить її в усьому. Якщо холерик сім'янин, то обов'язково намагатиметься за всяку ціну-побудувати дачу, навчати дітей у найпрестижніших школах і т. ін., словом, придумає собі заняття. Проте часті незгоди можуть зламати холерика, оскільки прогинатися він не вміє. Холерик, як правило, йде до кінця за будь-яких обставин, і якщо не витримує ударів долі, відразу  ламається. Його слабке місце – незахищеність перед хитрістю. Він безмірно прямодушний. Може піти заради іншого на все. він нерідко захисник слабких і несправедливо ображених. Він –учасник загонів особливого призначення.

Флегматик – повна протилежність холерика. Це трудівник, повільний у почуттях і думках, реальних у діях. Його можна порівняти з незворушним штангістом, марафонцем. Його мета перевірена часом. Він мовчазний, певною мірою безпристрасний, але хто ввійде з ним у близький контакт,  переконається, що його світ добрий і всепрощаючий. Об’єктивний і справедливий флегматик – найкращий суддя. Безвідмовний, рідко скаржиться на життя й терпеливо чекає кращих часів. Домосід, не любить штурмівщини, як холерик, інтуїтивно дотримується закону своєчасності і намагається не доводити справи до авралів. Якщо холерик простуватий, то флегматик — дещо тугодум і, знаючи це, розсудливо намагається уникнути ситуацій, які вимагають швидкої реакції. Ніколи не перебігає дороги перед машинами, а терпляче чекає зеленого світла. Наполегливіший, ніж холерик, але в осаді, а не у штурмі. Як правило гнеться, а не ламається. Багато не говорить, не вступає в словесні баталії, але слово його надійне й вагоме. Якщо флегматика «схопити за вухо», — здивується, подумає, не поспішаючи, але твердо звільниться. Страшний під час гніву. Це буває тоді, коли обставини складаються так, що не витримує навіть флегматик. Тоді він стає страшним і нездоланним. Його довго доводять, та якщо доведуть, потім про це пошкодують. Флегматик — найліпший сім'янин і працівник.

Усе, що зроблено добре і добротно, — зробили флегматики, все, що зроблено сяк-так, не з того матеріалу, не того кольору, але в точний термін, зробили холерики. А все те, що лежить приготовлене для справи, а не зроблене, характеризує сангвініка. Правда, цілком можливо, що сангвінік зрештою зробить чудову річ. То який же він, сангвінік?

Сангвінік — швидкий, кмітливий і винахідливий, нерідко дотепний. У справах стрімкий, миттєво оцінює ситуацію. Володіє гнучким розумом, швидко прораховує різні варіанти. Легко йде на компроміси й поступки. Його можна порівняти з престижним легковим автомобілем. Легко може перебігти дорогу перед машиною, але, як правило, підходить до світлофора завчасно. Фортеці не осаджує, а бере її раптово талановитим нападом або піднявши в ній заколот. Якщо фортеця зразу не здалася, йде на штурм і переходить до іншої. У сангвініка багато планів, і він працює відразу над усіма, не відмовляється від тих, які вимагають більшого напруження. Йому багато що дається легко, і так само легко він віддає зароблене. Його важко «вхопити за вухо» — вирветься. Має багато друзів, легко закохується й захоплюється. Настрій не постійний, може швидко змінюватися на протилежний. Сангвінік може дозволити собі деяку легковажність, оскільки природа щедро обдарувала його зовнішніми даними й кмітливістю. Він вийде з будь-якого становища, до того ж так, що не снитки пні холерикові, ані флегматикові. Чудовий союз холерика-керівника і сангвініка- заступника. Сангвініки — талановиті дипломати, хороші педагоги, артисти, психологи й менеджери. Силу сангвінікові дає серце — «вогонь». Воно ж швидше і виходить з ладу, якщо щось не так.

Меланхолік — це «цікавий тип» нервової системи: він нікому і нічому не вірить, ні на що не сподівається, і у всьому сумнівається. Не чекає від життя нічого доброго. Це типовий песиміст.

Придушення чи спотворення темпераменту — шлях до неврозу чи до психосоматичного захворювання. Темперамент забезпечує реалізацію інстинктів і разом вони складають фундамент Я. Якщо інстинкти — фіксовані потреби людини, то темперамент — фіксовані способи реалізації цих потреб.

Таким чином, темперамент — дається від природи, а природа, як ми знаємо, рідко помиляється. У кожному типі є багато позитивного, у кожній людині є запас якостей і властивостей, які допомагають її зберегти свою індивідуальність і неповторність, своє власне Я.

ПРАКТИЧНА РОБОТА:

Тест «Визначення пишу темпераменту»

Від типу темпераменту залежить поведінка людини, її реакція на події, вчинки інших людей тощо.

Таблиця 1.1

№ п/п	Запитання	Бал
1	Чи робите ви щось на свій страх і ризик?
2	Чи можете ви в разі потреби виконувати нецікаву роботу без зниження якості?
3	Чи впливає на вашу працездатність шум, яскраве світло або інші подразники?
4	Чи тримаєте ви себе в руках у скрутній ситуації?
5	Чи характерне для вас прагнення примусити інших дотримуватись тихі самих правил поведінки, яких дотримуєтесь ви самі?
6	Чи властива для вас раптова зміна настрою?
7	Чи часто ви кидаєте розпочату справу?
8	Чи важко вас вивести із себе?
9	Чи втрачаєте ви терпіння, коли щось пояснюєте?
10	Якщо ви переконані у своїй правоті, а з вами не згодні, чи вдається вам зберегти спокій?
11	Чи властиво вам виражати почуття великого схвалення або засудження з приводу вчинків оточуючих?
12	Чи можете ви в екстремальних умовах швидко приймати рішення?
13	Чи легко ви переключаєтеся з одного виду діяльності на інший?
14	Чи сильно вам заважають старі навички при виконанні нової роботи, нових завдань?
15	Чи швидко ви включаєтесь до роботи?

Наведені у таблиці 1.1 запитання передбачають відповіді за п'ятибальною системою. Поставте проти кожного запитання бал 5, якщо відповідь на нього передбачає вашу з ним згоду («Так»), 4 — «Скоріше так, ніж ні», 3 — «Буває по-різному», 2 — «Скоріше ні, ніж так», 1 — «Ні». Опрацювання даних.

Запитання 1-5 виявляють силу нервових процесів. При відповіді на третє запитання на третє запитання бали змінюються: 5 — на 1, 4 — на 2 і, навпаки, 1 — на 5, 2 — на 4.

Запитання 6-10 виявляють врівноваженість особистості. При підрахунку всі бали змінюються так само, як у третьому запитанні.

Запитання 11—15 виявляють рухливість нервових процесів. При відповіді на запитання 14 бал змінюється.

Сукупність відповідей на запитання 1-5; 1-10, 11-15 дозволяє визначити тип темпераменту. Якщо сума з кожної з груп цих запитань перевищує 13, ставиться «+», якщо не перевищує — «-». Результати заносять до таблиці 1.2.

Таблиця 1.2

Типи темпераменту	Сила нервових процесів	Врівноваженість нервових процесів	Рухливість нервових про­цесів
Сангвінік	+	+	+
Холерик	+	-	+
Флегматик	+	+	-
Меланхолік	-	-	+

Тест. Чи вольова ти людина?

Дайте один з варіантів відповідей («Так!; «Ні»; «Іноді буває, трапляється, не знаю») на такі запитання:

Запитання	Так	Іноді буває, трапляється, не знаю	Ні
1. Чи у змозі Ви завершити розпочату роботу, що вам нецікава, незалежно від того, що час і обставини дозволяють відірватися і потім знову повернутися до неї?
2. Чи переборюєте ви без особливих зусиль внутрішній опір, коли потрібно зробити Щось неприємне для Вас (наприклад, піти на трудовий десант після уроків)?
3. Коли потрапляєте в конфліктну ситуацію — в школі або в побуті, — чи у змозі Ви володіти собою настільки, щоб оцінити ситуацію з максимальною об'єктивністю?
4. Якщо Вам прописана дієта, чи зможете подолати всі кулінарні спокуси?
5. Чи знайдете сили ранком підвестися раніше, ніж було заплановано увечері?
6. Чи швидко відповідаєте на листи?
7. Чи залишитесь на місці події, щоб дати свідчення?
8. Якщо у Вас викликає страх майбутній політ у літаку або відвідування кабінету стоматолога, чи зумієте Ви без особливих зусиль перебороти це почуття і в останній момент не змінити свого наміру?
9. Чи будете вживати дуже неприємні ліки, які Вам наполегливо рекомендує лікар?
10. Чи стримаєте дану зопалу обіцянку, навіть якщо виконання її принесе вам чимало турбот, іншими словами — чи є Ви людиною слова?
11. Чи без коливань Ви відправляєтеся в поїздку у незнайоме місто, якщо це необхідно?
12. Чи суворо ви дотримуєтеся розпорядку дня: часу пробудження, прийому їжі, занять, збирання й інших справ?
13. Чи вчасно повертаєте книги до бібліотеки?
14. Найцікавіша телепередача не змусить Вас відкласти виконання термінової і важливої роботи?
15. Чи зможете Ви перервати сварку і замовчати, якими б образливими не здавалися Вам слова «опозиційної сторони»?

Обробка результатів тестування зводиться до простої процедури: відповідь «так» оцінюється в 2 бали, «іноді» — 1 бал, «ні» — 0 балів. Потім підраховується сума набраних балів.

Інтерпретація результатів тестування: Якщо сума балів знаходиться в межах 0-12, то у Вас низький рівень розвитку вольових якостей. Ви просто робите те, що легше і цікавіше, навіть якщо це може Вам у чомусь зашкодити. До обов'язків ставитеся недбало, що буває причиною різних неприємностей, які з Вами трапляються. Будь-яке прохання, будь-який обов'язок сприймаєте майже як фізичний біль. Річ не лише в слабкій волі, але і в егоїзмі.

Якщо сума балів коливається в межах 13-20, то у Вас середній рівень сформованості сили волі. Якщо маєте справу з перешкодою, починаєте діяти з тим, щоб перебороти її. Але якщо побачите обхідний шлях, відразу скористаєтеся ним. Не перестараєтеся, але і дане Вам слово стримаєте. Неприємну роботу намагаєтеся виконувати, хоча і буркотітимете. З доброї волі зайві обов'язки на себе не візьмете. Це іноді негативно позначається на ставленні до Вас керівників, не з кращого боку характеризує вас в очах ровесників.

Якщо сума балів знаходиться в межах 21-30, то сила волі у Вас розвинута достатньо. На Вас можна покластися, Ви не підведете. Вас не лякають ані нові доручення, ані далекі поїздки, ані ті справи, що лякають інших. Але іноді Ваша тверда і непримиренна позиція щодо непринципових питань дратує оточуючих. Це більше скидається на впертість. Вам не вистачає таких якостей як гнучкість, тактовність, поблажливість, доброта.

ЛІТЕРАТУРА:

1.    Оржеховська В.М., ХількоТ.В., Кириленко С.В. Посібник з самовиховання. — К.: ІЗМН, 1996. - 192 с.

Урок 2 Совість.

Мета: Визначити цінності, що лежать в основі рішень дітей в повсякденних ситуаціях; з'ясувати які цінності спрямовують вчинки людини. Продемонструвати існування різних позицій щодо певних спірних питань. Заохочувати учнів відстоювати свої почуття, переконання і цінності. Надати вихованцям можливість прислухатися до думок і міркувань інших людей.

Ключові поняття: цінності, совість, самоконтроль, сором, каяття

Форми і методи роботи: пояснення, бесіда, гра, аналіз проблемних ситуацій

Обладнання і матеріали: етичний щоденник

ХІД ЗАНЯТТЯ:

Мотивація: Вчитель мотивує дітей до заняття за допомогою питань:

Яке місце серед моральних чеснот займає совість?

Що означає дослухатись голосу совісті?

Якою ви уявляєте совість у образі людини?

Спробуйте придумати символ, який би міг відобразити сутність совісті?

Слово вчителя:

Що ж таке совість? Совість — це внутрішня етична інстанція; моральне почуття; усвідомлення людиною добра і зла, душевний відгук на них; свідома від­повідальність за себе та інших людей. Прояви совісті, це сором і каяття. Сором — почуття, яке виникає внаслідок усвідомлення невідповідності своїх вчинків і дій моральним нормам, яких треба дотримувати. Каяття — результат мислення, що призвів до переконання в помилковості, аморальності або злочинності дій; пов'язаний з почуттям провини і муками сумління. Почуття — стійкі емоційні ставлення людини до явищ дійсності, які відображають значення цих явищ у зв'язку з потребами і мотивами.

ПРАКТИЧНА РОБОТА.

Аналіз проблемних ситуацій:

І. Юлія планує написати твір і впевнена, що отримає за нього великий приз. Згодом у неї виникли проблеми, тому Юлія звернулась до Лізи з пропозицією стати її партнером. Юлія і Ліза однокласниці та подруги, хоча Ліза краще навчається. У той день, коли відбувся конкурс, Ліза захворіла, тому Юлія зробила все необхідне — підготувалась і продемонструвала твір самостійно. Твір отримав перше місце і завоював приз. Коли репортери брали інтерв'ю у Юлі, вона зовсім не згадала про Лізу. Вона жодного разу не згадала про подругу. Відповідаючи на кожне запитання вона: «Я зробила це сама». Коли Ліза побачила фото Юлії в газеті і прочитає статтю, була приголомшена. Однак вона нічого не сказала Юлії.

Запитання для обговорення

1. Які моральні цінності виявляються в цій ситуації?

2.       Якщо ви були б на місці Лізи, як би Ви почувались? Що ви робили б?

3.       Як, на вашу думку, почуває себе Юлія? Як вона повинна почуватися? Що вона має робити?

4.       Як, на вашу думку, могла би розгортатися ця ситуація?

5.       Як ви думаєте, що підказала Юлії її совість?

ІІ. Роботодавець погано керує своєю компанією і нерідко затримує видачу зарплатні працівникам. Павло, співробітник компанії, вирішує звільнитися. Він намагається напередодні написання заяви про звільнення отримати свою зарплату у розмірі 2000 грн., але роботодавець нічого не виплатив. У Павла визріває план: перш ніж повернути свій ключ, він увечері заходить до офісу і забирає комп'ютер зі свого робочого місця. Комп'ютер, вартістю біля 2000 грн., не належить Павлу, але він — єдина людина, котра ним користується.

Запитання для обговорення

1.      Які моральні цінності виявляються в цій ситуації?

2.       За що несе відповідальність роботодавець?

3.       За що несе відповідальність Павло?

4.       Що в плані Павла є несправедливим?

5.       Як би ви почувалися на місці Павла, не знаючи, видадуть вам зарплату чи ні? Що б ви робили?

6.       Як би ви почувались на місці роботодавця, коли один із ваших підлеглих залишав би роботу і взяв обладнання, яке належить вам? Що ви робили б?

7.       Чи керувався Павло у своєму вчинку совістю?

ІІІ. Всі учасники стоять у центрі класної кімнати. Назвіть їм одне із спірних питань, наведених нижче.

Кожен куток кімнати має відповідати певній позиції щодо спірного питання і називатися: «повністю згідний», «згідний», «не згідний» і «абсолютно не згідний». Запропонуйте учасникам піти в той куток, що символізує їхню думку з певного спірного питання. Ті, хто не можуть вирішити або не мають жодної ідеї, повинні залишатися по серединні кімнати.

Як тільки група розділилася стосовно позиції щодо певного спірного питання, попросіть добровольців поділитися міркуваннями на користь свого вибору. Члени групи можуть переходити із кутка і куток, коли побажають.

Повторіть процес, застосовуючи інші спірні питання, що наводяться нижче, або придумайте свої.

Зайняти позицію щодо...

1. Краще наполягати на своєму власному виборі професії, навіть якщо твоїм батькам вона не подобається.

2.       Ми всі прагнемо духовних цінностей в нашому житті.

3.       Працювати там, де платять багато грошей, краще, ніж мати роботу, яка приносить задоволення.

4.       Випускники університетів заробляють набагато менше тих, хто починає свою трудову біографію зразу після школи.

5.       Проживання в сім'ї без батька нічим не відрізняється від проживання з батьком і матір'ю.

6.       Діти-одинаки (без братів і сестер) в сім'ї не мають особливих привілеїв і переваг над дітьми, в яких є брати і сестри.

7.       Немає значення, в якому університеті ти вчишся. Здобуття наукового ступеня — ось що має значення.

8.       Лише ті учні, які не можуть вступити до вузу, ідуть в технічні училища.

ПІДСУМОК ЗАНЯТТЯ:

1. Хто рухався найшвидше, недовго думаючи, у свої вибрані кутки?

2.       Чи були такі, хто чекав, поки інші розбіжаться по кутках, перш ніж зайняти свою позицію?

3.       Хто з учнів провів найбільше часу посередині кімнати?

4.       Наскільки ви гнучкі стосовно суперечливих, спірних питань?

5.       Чи аргументи інших вихованців впливали на вас? Хто був найпереконливішим?

ПОЗАКЛАСНА ДІЯЛЬНІСТЬ:

 Диспут «Совість і обов'язок».

Запитання для обговорення:

Як ви розумієте поняття «совість» та «обов'язок»?

Наведіть приклади прояву совісті.

Сором і каяття це прояви совісті?

ЛІТЕРАТУРА: 1. Гольдштейн А., Хомик В. Тренінг умінь спілкування: як допомогти проблемним підліткам/ Пер. З англ. В.Хомика. — К.: Либідь, 2003. — 520 с.

ТЕМА 10. МОЄ СПІЛКУВАННЯ З ЛЮДЬМИ (2 ГОД.)

Урок 1. БУДЬМО ВВІЧЛИВИМИ.

Мета: ознайомити учнів з мовленнєвим етикетом українського народу; розвивати навички мовленнєвої культури в учнів, підвищувати рівень мовленнєвої культури учнів, вміння вживати ввічливі слова, уникати грубих слів, слів-паразитів, грамотно будувати фрази, уміти правильно висловлювати прохання, виконувати його, чи ввічливо відмовляти

Ключові слова: мовленнєва культура, спілкування, слова-паразити

Форми і методи роботи: пояснення, бесіда, вправа- гра, конкурс, читання і обговорення літературних творів, аналіз проблемних ситуацій.

Обладнання і матеріали: етичний щоденник

ХІД РОБОТИ:

Мотивація: вчитель мотивує дітей до уроку за допомогою гри.

Вправи-гри (за методикою A.M.Гірника )

«Потиснемо руки» Вчитель пропонує всім встати і привітатися, потискаючи руку і називаючи своє ім'я (тренінгове ім'я). Головне — привітатися з кожним. Після того, як вправа зроблена і всі стали в коло, ведучий запитує: «Подивіться один на одного уважно. Ви з усіма привіталися?». Якщо виявиться, що якась пара не привіталася, їм пропонують потиснути один одному руку. Після того, як всі сіли в коло, ведучий запитує в групи: «Як себе почуваєте?», «Можна розпочати роботу?». Можна запропонувати учасникам оцінити готовність до заняття за 10-бальною шкалою: 10 балів — повністю готовий працювати «тут і тепер»; 1 бал — зовсім не готовий. Після того, як учасники оцінюють свою готовність, можна запитати у того, чия готовність найнижча: «Що треба зробити, щоб ваш стан змінився і ви могли розпочати заняття?».

Вправа спрямована на створення в групі більш розкутої атмосфери, на досягнення стану, який дозволив би ефективно працювати.

 Слово вчителя:

Велике значення має мова людини. Коли ми починаємо говорити, то звертаємо увагу на зміст або текст (слова) — те, що говорить людина, і підтекст — як говорить, з якою інтонацією. Те саме слово можна вимовити привітно й шанобливо, а можна — зло й сердито. Інтонація є могутнім виразним засобом, бо вона є завжди багатшою, повнішою і складнішою за сам текст. Для людей чутливих важливіше не те, що говорять, а те, як говорять. Дехто цього не розуміє і дивується: «Я ж не сказав ніяких образливих слів!» Але образити можна і без слів, не текстом, а підтекстом. Стежте за своїми інтонаціями і ви побачите, як відразу зміниться ставлення людей до вас.

Сьогодні ми поговоримо про особливості мови, мовленнєвої культури українського народу, про її роль в житті людини.

Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос — більш нічого.

А серце б'ється-ожива,

Як їх почує! —писав Тарас Шевченко. І дійсно, рідне слово — це найдорожчий скарб людини, тому воно зворушує її душу. «Рідна мова дорога людині, як саме життя», — говориться в народному прислів'ї. А які прислів'я і приказки про мову ви знаєте? (Діти відповідають)

Мова — це основний засіб висловлення думки, спілкування людей. Риси мовленнєвої культури — це перш за все доброзичлива інтонація, вживання ввічливих слів, зрозумілість, чіткість, правильність побудови фраз. У спілкуванні з людьми потрібно уникати грубих висловів, презирливого і зверхнього тону, крику, слів-паразитів: «розумієте», «знаєте», «так би мовити»; сленгових виразів «прикольно», «залізно», «кльово» та інше.

Кожна людина унікальна, але, щоб жити у суспільстві потрібно засвоїти правила культури — тільки тоді людина може жити повноцінним життям. Учень може вчитися добре, навіть відмінно, але в побуті він неакуратний, з товаришами грубий. Чи захочете ви з ним спілкуватись? (Відповіді дітей)

Що означає «вести себе культурно»? (учні висловлюють свою думку).

Уявіть собі таку картину: молода людина сіла за руль новенького автомобіля, не вивчивши правил вуличного руху. Що буде? Нещасний випадок.

Але як бути з черствістю, байдужістю. Після цього всі залишаються живі і здорові. Чи не так? Як ви думаєте?

А так думає видатний український педагог В.Сухомлинський «Байдужість — це душевна сліпота. Існує в етиці поняття — хамство. Хам не розуміє і не відчуває душевного стану людини; він здатний сипати сіль на сердечні рани; голосно стукати брудними чоботами там, де треба затаїти подих; вламується у двері, коли треба тихенько і непомітно відійти від дверей на пальчиках, сміятись, коли всім сумно.

Вмій виховати себе так, щоб ти не тільки сам не був хамом, але і ненавидів хамів».

Давним-давно слова ввічливості і правила поведінки ніхто не придумав спеціально, вони склались поступово, у процесі життєдіяльності народу. Взяти, наприклад, правило знімати шапку. Воно з'явилось ще в середині минулого століття. Знімаючи шапку, ви ніби показуєте, що в руці немає зброї. Це означа­ло: «Я тобі довіряю — ось моя голова!»

Люди вітають один одного за допомогою слів і жестів (уклін, рукостискання тощо). Під час вітання заведено потискувати один одному руку. Сьогодні ця традиція вважається виявленням поваги. А приводом до цього було колись інше: миролюбність, засвідчення мирних намірів. Простягнута відкрита права рука мала підтвердити, що в ній немає зброї (каміння, ножа).

Слово «будь ласка» ніби покладає міст між людьми, пом'якшує їх відносини. Ввічливість — це золотий ключик, який відкриває залізні двері людських сердець (східна мудрість). Ввічливість — прикмета вихованої, доброї людини, вміння ласкаво й привітно обійтися з людиною. Існує ввічливість чисто зовнішня, формальна, прищеплена вихованням, але не сприйнята серцем холодної людини, — та й така ввічливість — великий осяг в суспільному житті, бо вимагає самоопанування й уважності до інших: людина, що не вміє панувати над своїми поривами, ніколи не буде навіть і формально ввічливою.

Справжня — не тільки формальна ввічливість — це ласкавість серця, це увага до ближнього, що походить із доброзичливості, із глибокого почуття со­лідарності, що засвідчує про певний духовний розвиток людини. Людина груба, брутальна, неввічлива самою своєю поведінкою засвідчує свою духову мізерію. Український народ був з давніх часів ввічливим, в тому виявлялася його давня культура, і чужинці, що відвідували Україну, це свого часу відмічали. Так, Едвард Даніель — англієць, професор мінералогії Кембріджського університету писав у своїй книжці «Подорож до Росії...» (Лондон, 1812 p.): «Ми зустрічали валки українців, що різняться під кожним поглядом від інших мешканців Росії. Це дуже шляхетна раса. Вони виглядають краще від москалів і перевищують їх у всьому, де лише може одна раса людей перевищити другу. Вони чистіші, запо­падливіші, чесніші, благородніші, ввічливіші, відважніші, гостинніші, побожніші та менше забобонні...» Цікаво, що й теперішні відвідувачі України і зокрема Києва одноголосно відмічають більшу чемність українців, невважаючи на ту довгу школу грубості, брутальності, варварства, що вони пройшли під червоним режимом.

ПРАКТИЧНА РОБОТА

І. Обговорення прислів'їв і приказок, які учні дібрали самостійно, готуючись до заняття

•    Від теплого слова і лід розмерзає.

•    Шабля ранить голову, а слова — душу.

•   Удар забувається, а слово пам'ятається.

•    Гостре словечко коле сердечко.

•   Ласкаве слово, що весняний день.

Слово вчителя: Будьте завжди ввічливими, чуйними, уважними. Припустившись помилки, проявивши грубість, попросіть пробачення. Завжди допомагайте старшим, молодшим, друзям. Ніколи не перебивайте свого співрозмовника навіть тоді, коли ви з ним не погоджуєтесь, вислухайте його до кінця і тільки тоді висловіть свою думку. Дружіть з ввічливими словами, загляньте в країну ввічливих наук і будьте завжди шляхетними, — тоді вас любитимуть і поважатимуть.

Даруйте людям ввічливі слова і в нагороду ви справді побачите «добру посмішку на кожному обличчі».

«Будьте ввічливими, бо ніщо не дається нам так дешево і не ціниться так дорого, як ввічливість» (М.Сервантес).

ПРАКТИЧНА РОБОТА:

І. Сьогодні ми влаштуємо невеликий екзамен на ввічливість нашим хлопчикам. А щоб вони були впевненими в собі, назвемо їх лицарями і сподіваємось, що недаремно нарекли їх цим ім'ям.

Отже, розпочинаємо турнір лицарів ввічливості. Щоб у лицарському турнірі перемогти, потрібно бути мудрим і люб'язним, знати всі закони доброї пове­дінки. Змагатися треба за кожний бал, суворо дотримуватися законів ввічливості.

Оголошуємо перший конкурс «Розминка»

Запитання для команд:

Кого в минулому називали лицарями?

Яку людину ми називаємо лицарем у наші дні?

Наступний конкурс — «Лицарські манери».

Завдання. Хто скаже найбільше чарівних слів. Кожен з вас повинен назвати відомі всім чарівні слова ввічливості та вирази.

За кожне назване слово команда отримує 1 бал.

Наступний конкурс — «До джерел народної мудрості»

Завдання. Згадайте прислів'я, приказки про ввічливість.

За кожне назване прислів'я, приказку команда отримує 2 бали.

Наш турнір закінчується. І, поки журі підбиває підсумки, учасники турніру дають клятву лицарів:

Клянемось лицарями бути!

Завжди «спасибі» говорити,

«Добрий день» та «до побачення»

Мають у житті велике значення.

Клянемося лицарями бути!

І лінь, грубість позабути,

Науки різні знати

І про етикет не забувати,

Клянемося лицарями бути!

У боротьбі зі злом добро творити,

Нечему вразити мечем чарівним,

Словом суворим і вірним.

 Клянемося лицарями бути!

Підсумок турніру.

II. Послухайте гумореску П.Глазового

Наші предки

Предки місили солому

 У печах палили,

 А у нас тепер колонки

Й електричні плити.

 В предків — ночви дерев'яні,

У нас — білі ванни.

В предків — лавки під стіною,

 А у нас — дивани

В них ряднини на долівці,

А у нас паркети.

У них мисники дубові,

А у нас буфети.

У них льохи муровані,

У нас холодильник.

У них півень зозулястий,

А у нас будильник.

Через це вважає дехто —

Є печальні факти! —

Що по-їхньому й балакать

«Нєудобно как-то...»

(Глазовий П.П.)

Чи змінився мовний етикет з розвитком цивілізації?

Про які правила ввічливості ми забули? Про які правила ввічливості ми завжди маємо пам'ятати?

ПОЗАКЛАСНА РОБОТА:

Прочитайте уважно вірш відомого українського гумориста П. П.Глазового.

Пропажа

Міліцейський акт

«На базарє в гражданіна

В.Г.Супруна

Неізвєсно, куди счезла

Голова свина.

Погодя вблизі базара

Бил замєчен пьос.

Дану голову свиную

У зубах он ньос.

Гражданин Супрун немедля

Ознакомлен з нєй

І ту голову свиную

Он признал своєй.

В связі з чем конторой ринка

Бил предупреждьон,

Что к директору претензій

Не імєєт он».                                                               (Глазовий П.П.)

1.   Що, на вашу думку, стало об'єктом уваги гумориста?

Подумайте над тим, чи відповідає міліцейський акт вимогам мовленнєвої культури?

2.               Які   поради ви б дали автору міліцейського акту?

3.  Допоможіть невдасі-міліціонерові скласти правильно акт.

Матеріал для самостійного читання:

Серед темної ночі

Серед ночі Київ

Криється туманом.

Розмовляє вітер

З бронзовим Богданом.

Облітав я, — каже, —

Вулиці всі чисто.

Як змінився Київ,

Це прадавнє місто!

Де вітри гуляли,

Там нові квартали...

А Богдан зітхає:

Що там ті квартали...

Нині і кияни

Зовсім інші стали.

Я сто літ на площі

Днюю і ночую,

Але дуже рідко

Рідну мову чую.

(Глазовий П.П.)

ЛІТЕРАТУРА:

Журнал «Виховна робота» № 8(9) серпень 2005р.

«Ввічливість — це людяність» Борович Г.Й. с.35-36.

П.Глазовий Гуморески. — К., 2000. - 456 с

ТЕМА 11. СТАВЛЕННЯ ЛЮДИНИ ДО ЛЮДИНИ (З ГОД.)

Урок 1. ПРИВІТНІСТЬ.

Мета: виховувати у дітей привітність і ввічливість у спілкуванні з людьми, повагу до них, формувати навички ефективного спілкування.

Ключові слова: привітність, поштивість, ввічливість, коректність.

Форми і методи роботи: пояснення, бесіда, командна гра, завдання.

Обладнання і матеріали: етичний щоденник

ХІД РОБОТИ:

Мотивація: Вчитель мотивує до заняття за допомогою запитань:

Що ви вкладаєте в поняття привітність?

Чи подобаються вам привітні люди?

Чому ви цінуєте в інших цю якість?

Слово вчителя: Доброго дня, дорогі друзі!

Я привіталася з вами так, як я роблю це кожного дня. Ви, мабуть, дуже здивувалися б, якби замість звичайного привітання почули: «Ви їли сьогодні?» або «Ваша худоба здорова?». Але, виявляється, ці слова — теж вітання. Саме такими фразами обмінювалися при зустрічі мешканці стародавнього Китаю, Монголії, Єгипту, і це лише на перший погляд смішно. Адже, справді, основою життя монгола-кочівника була його череда. Здорова худоба була ознакою, того, що вистачає їжі, отже, і у господаря все гаразд. Загинула худоба від хвороби чи нестачі корму — це вже показник голоду, недуги, смерті.

Ось і виходить — побажати здоров'я худобі все одно, що побажати здоров'я самому господареві та його родині.

Ось як по-різному відзначають люди найпростішу й найчастішу подію у своєму житті — зустріч з іншою людиною. І все-таки спільне тут є. Не привітатися або не відповісти на привітання у всі часи й усіх народів вважалося невихованістю та неповагою до інших. Адже у поклоні, в коротких словах вітання закладений глибокий зміст: «Я тебе бачу, людино. Я тебе поважаю і хочу, щоб ти до мене добре ставилася, бажаю тобі здоров'я, миру, щастя, радості, добра».

Я тільки привіталася з вами: «Доброго Дня, дорогі учні!»,— але який важливий зміст вклала у ці слова!

ПРАКТИЧНА РОБОТА:

Завдання 1.

—  Які Ви знаєте слова привітання? (відповіді дітей)

—  Як Ви думаєте, що означають ці слова? (Бажають здоров'я, зичать добра...)

Завдання 2.

Вчитель пропонує дітям послухати бувальщину.

Зараз я вам розповім чудову бувальщину про слово «здрастуйте».

Лісовою доріжкою йшли батько з маленьким сином. Навколо тиша, тільки чути, як десь далеко вистукує дятел і струмок жебонить у лісовій гущавині. Раптом хлопчик побачив, як їм назустріч іде бабуся з паличкою.

Коли ми зустрінемося з бабусею, скажемо їй слово «здрастуйте», — попередив батько.

—          Для чого говорити їй це слово? — здивувався син,— Адже ми зовсім не знайомі.

—        А ось зустрінемося, скажемо їй «здрастуйте», тоді побачиш, для чого.

Ось і бабуся.

Здрастуйте,— сказав батько.

Здрастуйте,— сказав син.

Здрастуйте,— сказала бабуся і посміхнулася.

І син здивовано побачив, як все навколо змінилося. Сонце засяяло яскраво, затріпотіло. У кущах заспівали пташки — досі їх не було чути. На душі у хлопчика стало тепло і радісно.

Чому це так? — запитав син.

Чому це так? — запитую я у вас.

Слово «здрастуйте», як і «добрий день», «доброго ранку», має чудодійну силу: ці слова зближують людей, відкривають їхні душі. Бажати здоров'я, зичити добра — що може бути кращим у житті?

Поверніться одне до одного, привітайтеся й усміхніться одне одному. Правда, приємно?

А що ви взагалі відчуваєте, коли вам кажуть гарні, добрі слова, коли вам посміхаються?

А з чим це відчуття можна порівняти? (З дотиком до чогось теплого, м'якого, пухнастого, ніжного)

А ви бажали здоров'я, зичили добро іншим людям? Розкажіть.

Коли ви допомагали мамі, поступились дівчинці місцем, поділились з другом, коли ви пестите кішку, вона мурчить, бо їй це приємно, отже, ви даруєте любов, повагу, турботу. Спробуйте кожному подарувати це зараз.

ПРАКТИЧНА РОБОТА:

Гра (Привітність).

Коли ми по черзі будемо передавати іграшку, одне одному скажіть щось приємне, тож я починаю: «Як мені подобається, як ти посміхаєшся». {Діти передають іграшку і говорять приємні слова.)

Слово вчителя: Але є й інші дотики — злі. Вони колючі, холодні.

—          Коли ви відчуваєте такі дотики? (Коли лають, обізвуть поганими словами.)Чи ображали вас колись?

— А ви ображали кого-небудь? Це добре чи погано?

—  А що краще — говорити добрі слова чи злі?

Уявіть ситуацію: ви зустріли інопланетянина. Його

мови ви не розумієте, він не розуміє вас. А як би ви показали йому ваші добрі наміри?

(Визначається кращий співрозмовник-інопланетянин.)

Отже, як ми можемо дізнатися, який настрій у людини? (Не тільки зі слів, а й за виразом обличчя)

Ви пам'ятаєте, з чого ми почали нашу розмову. (Ми привіталися.)

Ми привіталися не тільки тому, що вітали одне одного, бажали добра одне одному, а й тому, що уміння правильно привітати людину — це лише одне з багатьох правил ввічливої культурної поведінки.

—  А звідки взялися правила поведінки?

Ніхто цих правил сам не вигадував. Вони з'явилися в народі поступово. І виникали аж ніяк не випадково. Скільки разів ви, мабуть, чули: «Шапку зніміть, коли в приміщення зайшли!»

—  А навіщо знімати шапку?

—  Звідки взялося це правило?

Ці суворі часи давно минули. У будь-який дім люди заходять без будь-яких побоювань. Але звичай знімати шапку, коли заходиш до кімнати, залишився. Знімаючи шапку, ви показуєте господарям, що поважаєте дім, у який зайшли, поважаєте людей.

—          Ось ми зараз і перевіримо, чи добре ви знаєте правила поведінки.

ПРАКТИЧНА РОБОТА:

Командна гра:

І. Обираються 2 команди. Запитання даються по черзі кожній команді. За правильну відповідь члену команди дається кольорова фішка.

—         Які слова називаються чарівними? Для чого вони існують?

—         У дверях зіткнулися хлопчик і дівчинка. Що робити?

—         У дверях зіткнулися старший учень з молодшим. Як вчинити?

—         Чи можна замість слова «здрастуйте» казати слово «привіт!»?

—          Чи обов'язково вітатися, зайшовши до магазину, аптеки, бібліотеки, будь-якого громадського місця?

— Як ви звертаєтесь у справах до директора школи?

—         Як ім'я, по-батькові прибиральниці, яка миє підлогу у школі?

—          Розмовляють два учителі. Учневі треба звернутись до одного з них. Як це чемно зробити?

—         Хто вітається першим, якщо зустрілися хлопчик і дівчинка; старша людина чи молодша?

—          У коридорі школи розмовляють двоє учителів. Олег побачив свою вчительку і, проходячи мимо, ввічливо сказав: «Доброго дня, Валентино Іванівно!» Чи правильно він вчинив?

—  Двоє учнів йдуть вулицею. Один з них зустрів

свого знайомого, привітався. Чи повинен вітатися другий учень, який його не знає? Петрик біжить по коридору, не помічаючи нікого, штовхнув дівчинку. Що слід зробити Петрику?

Привітаємо тих, хто отримав найбільшу кількість фішок.

II. А зараз ми спробуємо скласти свої правила поведінки, яких би ви дотримувались вдома, у школі, на вулиці, серед ровесників тощо.

Кожна команда складає свої правила, а через 5 хв. ми почуємо, що «У нас можна», а чого — «Не можна». Ті пункти, що збігатимуться або всім сподобаються, ми запишемо у загальні правила поведінки.

У нас можна

—  Вітатися

—  Звертатися на ім'я

—  Усміхатися одне одному

— Допомагати одне одному

—  Казати тільки добрі слова

— Дружити

—  Говорити тільки правду

У нас не можна

—  Штовхатися

— Лаятися

—  Ображати одне одного

—  Брати чужі речі ^v

Ось такі наші правила. Ми повинні їх дотримуватися. На цьому наша година спілкування завершуєть­ся. І на прощання ми кажемо «До побачення!».

ПОЗАКЛАСНА РОБОТА

Написати казку «Загублені привітні слова».

ЛІТЕРАТУРА:

Журнал «Виховна робота» №8

(9) серпень2005 с. 36-37

СЦЕНАРІЙ ВИХОВНОГО ЗАХОДУ ДО ДНЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ.

Учитель.   6 грудня у календарі позначено як День Збройних сил України. І вже стало традицією вітати у цей день усіх чоловіків, хлопців. Напевно, цим жінки, дівчата хочуть зайвий раз підкреслити у чоловіках такі риси, як мужність, сміливість, шляхетність. У школі дівчата також намагаються не обійти увагою хлопців, вітають їх, дарують сувеніри та чарівні посмішки.

Ведуча.       Сьогодні справжніх хлопців свято,

                    А в нашій школі їх багато:

                    Сміливих, веселих і мужніх,

                    Кмітливих, шляхетних і дружніх.

                    Коли на ваші спільні бійки,

                    Ми на перерві глядимо,

                    То віримо, що Батьківщину

                    Вам без вагань довіримо!

                    Нехай же квітне під очима

                    Синець пурпурно-голубий

                    Спочатку важко у «навчанні»

                    Та потім легко йти у бій!

                    Щоб зростали і мужніли,

                    Ви кожну годину,

                    Щоб батьки пишались вами

                    У будь-яку днину!

                    А ми під захистом у вас

                    Спокійно будемо навчатись.

                    Дамо списати вам не раз –

                    На це вам можна сподіватись!

                    Тому, хлоп’ята, від душі,

                    Без зайвих слів, усі підряд:

                    Руді, чорняві і біляві –

                    Прийміть вітання від дівчат!

                    Хлопців раді ми вітати,

                    Їм здоров’я побажати,

                    Хай ростуть вони скоріше

                    Й дружать з нами ще міцніше!

                    А також хочемо привітати всіх чоловіків-вчителів, робітників,

                    кочегарів, водія та жінок-військовозобов’язаних.

                    В.: А тепер ми пропонуємо вам коротко переглянути сторінки історії, які пов’язані з військом, армією, Збройними силами.

Вед.:           «Бог і мати – земля,

                    За це варто віддати життя».

                    «Немає більшої любові,

                    Хто своє життя кладе

                    За своїх ближніх».

                                                       Євангелія 15.В.

Вед.: «Любов до Вітчизни і любов до людей – ось два стрімкі потоки, які зливаючись, утворюють могутню річку патріотизму».

Рідний край, рідна земля, Батьківщина, Україна…

Які це прості й разом із тим прекрасні і святі  для нас слова.

Велика і священна любов до Батьківщини жила, живе і житиме

в усіх чесних і щирих серцях її кращих синів і дочок.

Україна – країна смутку і краси.

Вед.:     Історія народу, як життя людини, має героїчні й трагічні, щасливі й нещасливі сторінки. Багато випробовувань випало на долю нашого народу. Русь-Україна – це наша споконвічна прадідівська земля. Вона відома світові рясними щедротами: хлібом-сіллю і піснею, чесною воєнною звитягою в обороні своїх прав і милосердям до скривджених.

     Проте сусідні держави завжди зазіхали на наші багатства, йшли війною, грабували й віками тримали в ярмі. Віками наш волелюбний народ боровся з татарськими ордами, турецькими яничарами, польськими феодалами.

Вед.:

Історії ж бо пишуть на столі,

Ми ж пишем кров’ю на своїй землі.

Ми пишем плугом, шаблею, мечем,

Піснями і невільницьким плачем.

                                                                   Л.Костенко.

Вед.:

Територія України – категорія історична. На її сторожі стоїть закон і Збройні сили України, весь український народ. Україна неподільна. Українська земля – свята. За неї віддали життя найславетніші лицарі, без яких Україна давно загинула б. Згадаймо хоча б січовиків-полководців, мудрих державних діячів, організаторів народного війська: Северина Наливайка, Петра Сагайдачного, Байду Вишневецького, Богдана Хмельницького, Івана Сірка, Максима Залізняка і ще багато мільйонів простих українців, які можливо, не були героями, проте віддавали нашій Батьківщині свої серця і життя.

Землею клялися, як чимось святим. Клятва та найстрашніша, коли при її проголошенні цілують землю. Візьму грудочку своєї землі, притулю до серця, приголублю, бо була ти завше під чужим чоботом, не жаліли тебе.

Вед.:

Червонуваті зерна із калини

Кудись несе у дзьобі сивий птах.

Так землю, чорну землю України

Розносять по усіх материках.

Везуть її в маленьких вузликах.

А там, де не співають солов’ї,

Із грудочки йде солов’їна музика,

Сльозами люди скроплюють її.

І хлібом пахне, вишнями. соломою,

І піснею, які співав козак.

Та грудочка стає солоною,

Як сіль чумацька на важких возах.

Назавше попрощавшись з Україною,

Із грудкою Вкраїни –

Просто жах!

Розкидані то голодом, то війнами,

Кохані сплять на всіх материках!

І навіть там, де не цвіте калина,

Де слово зневажається моє,

Всі знають –

Є на світі Україна,

Не грудка, а земля народом є!

                                                                   С. Пушик

Вед.:

Здавна народження сина вважалося щастям у сім’ї – бо народився помічник батькові, який допоможе працювати на полі. Однак , із перших днів матір огортали сум і тривога за майбутнє своєї дитини, адже його чекали: війни, муштри, повернення каліки, або й зовсім не вертались, поклавши десь голови у битвах.

Вед.:

Ті тисяч – тисячі могил,

Ті тисяч – тисячі калік.

Все виплатиться згодом!

І з них народ вогонь до жил

Зачерпуватиме повік,

Бо став від них народом!...

Вед.: Перша Світова війна, січові стрільці, Збройні сили України в період національно- визвольної боротьби 1917-1920 рр.

Вед.:

У роки визвольних змагань

Повсюди кров людська кипіла

І битва бурею гриміла,

Й земля стогнала з краю в край.

У роки визвольних змагань

Втрачала сина свого мати

І знову йшла благословляти

Синів молодших до повстань.

Вед.: Новітніми лицарями Вітчизни, яким судилося відродити героїчну славу предків, стали галицькі юнаки і дівчата, що ввійшли в історію як Українські Січові Стрільці.

Вед.:

Так гордо, так пишно рядом вступають,

Чола їх завзяті вкрасили вінці:

Як орли, до сонця свій зір направляють…

Се наші кохані Січові Стрільці!

Чи може неправда, що грудь зі сталі?

Що серце у грудях мов молотом б’є?

Що в бою, як горде козацтво, вмирали,

За волю Вкраїни давали життя!

Чи, може неправда, що орли з них – птиці.

Що в бою не давали рознести гнізда?

Що руки в них були з заліза і криці,

Що в них діамантом горіла душа?

Добудете волю, хоч кат скаженіє,

Хоть рад би сказать геть всю нашу кров,

І в бою за волю рука не зомліє,

Бо в бій сей веде до Вкраїни любов.

                                                                   (Кирил Студинський)

Пісня «Ой, у лузі червона калина» (слова С. Чернецького, муз. народна)

Вед.:

Від вересня 1914 р. веде свій початок новітнє українське військо. Це була, мабуть, єдина у світовій історії армія, яка не мала свого тилу, запасів зброї, жодного заводу по випуску озброєння й амуніції.

Вони стали до бою проти всього світу, бо не було в них союзників. Вони воювали сам на сам проти всіх ворогів України, знаючи, що допомоги не буде нізвідки.

Вед.:

Єднаймось, брати-галичани.

Не час на роздори, не час.

Бо нам ген великдень настане,

І доля всміхнеться до нас!

Від Чорного моря до синіх Карпат

Одна нероздільна родина.

Без панства, без рабства, насильства і зрад

Одна самостійна Україна.

Вед.: Знали, що вистояти майже неможливо.

Але все ж гордо піднесли наш блакитно-жовтий стяг і пішли в бій. Пішли з піснями, які складали самі, і які вічно співатиме наш народ.

Пісня «За Україну» (слова М. Вороного, муз. Я. Ярославенка)

Вед.:

Про них мовчали. І враз заговорили…

Провітрився морок, зникає дурман.

А хто нам покаже, де їхні могили?

Зрівняв із землею, проклятий тиран.

Вед.:

Про них теперішнє покоління мало що знає. Але пам’ять жива! І хоч найглибиннішим національним почуттям народу було завдано тяжкого удару, він пам’ятає місця спочинку своїх героїв, переховував від новітніх інквізиторів чудом уцілілі книги спогадів, співав їхніх пісень.

Пісня «Йде січове військо»

Вед.:

Пам’ять, стій!

Зупинись на хвилину.

Серце, замри…

Це потрібно не мертвим,

Це потрібно живим.

Вед.:

Пам’ять! Гірка пам’ять війни! Вона ніколи не згасне. Вона ятрить мозок збуджує уяву.

Пам’ять! Що ти залишила? Похоронки? Сльози матерів? Поминальний дзвін та тепло свічки?

Про що ти задумався, ветеране? Які сторінки твого життя гортає пам’ять, від чого стікає кров’ю твоє наболіле серце? Не йдуть із пам’яті скалічені душі людей, не залишають серце полеглі побратими. І гортає пам’ять свої жалобні сторінки.

Вед.:

Ніхто не забутий,

На полі ніхто не згорів.

Солдатські портрети

На вишитих крилах пливуть.

І доки є пам’ять людей

І живуть матері,

Доти й сини, що спіткнулись об кулі,

Живуть.

Ролик  («Балада о матери»)

Вед.:

Велика Вітчизняна…

Кожен день, як рік, кожен рік, як століття. Все витримали і перемогли. Перемогли тому, що відстоювали право на життя. Чудеса мужності, стійкості і героїзму виявив наш народ. Як дорого коштує Перемога!

Вед.:

Під час Великої Вітчизняної війни, 14 жовтня 1942 р. народилася Українська Повстанська Армія (УПА). То була армія українців, які хотіли, щоб Україна була незалежною і щоб на Україні не панували чужинці, а господарями були українці зі своїми символами і звичаями.

Вед.:

Гей, марширують вже повстанці,

Як давно колись стрільці.

Сяє зброя їх на сонці,

Грає усміх на лиці.

Перед ними молодими

Простелився волі шлях,

Пісня лине в небо синє,

Переможно сяє стяг.

Ролик «Я  - Крук, чорний сотник УПА»

Вед.:

Згадаймо ті часи недавні,

Славу ту, що в пісню перейшла,

Як рука повстанців наших славних

За Вкраїну зброю підняла.

Ти зродилась у роки буремні,

Як у злобі фашист лютував,

Як народ України даремно

У рабськім ярмі помирав.

На клич ОУН зродилась ти у крові

Всіх. Хто упав за волю в боротьбі.

Тебе створили сили нові,

Що поклялись життя віддать тобі.

В лісах Полісся і далеко на Волині

Ти України об’єднала цвіт,

Не стала у покорі на коліна,

Своїм геройством дивувала світ.

Ви не чекали слави, ні заплати –

Усе вам замінила радість боротьби.

Солодше вам було в бою вмирати,

Ніж в путах жити, мов німі раби.

Вед.:

Ви впали в боротьбі за волю України,

Замучені, розстріляні, мов ті орли без крил.

Ви йшли на смерть у крові, у руїнах,

Та воскресаєте душею із могил.

Ви йшли у боротьбі відважно й непохитно,

Щоби здобуть омріяну свободу,

Щоб тризуб й прапор наш жовто-блакитний

Підняти до висот – як всі народи.

Ви йшли, щоб тюрми рознести на порох,

Нехай катам не буде нагород,

Хай не знущається у нашій хаті ворог,

Збудуємо свою державу – ми народ!

Ідуть роки, злетіло півстоліття,

Як у боях зродилася УПА.

Через Сибіри, тюрми, лихоліття

Вона до внуків нині в слові поверта.

Вед.:

Вони лишили вічний спів,

Що над ідеями панує

Нехай історик не шельмує,

В них не шукає ворогів.

Час змиє з хвиль фальшиву піну,

А істина свята воскресне,

Нащадки їх оцінять чесно:

Вони – борці за Україну!

Сліди їх бурі не змели,

Бо правді, честі – не зміліти

І правнук прикладає квіти,

Питає: «Хто вони були?»

«Яку творили переміну,

Де їх родинна сторона?»

І відповідь йому одна:

«Вони – борці за Україну!»

Вед.:

Війна. Чужа. Неждана. Непотрібна.

Геройство. Біль. Дочасна сивина.

Прокляття чаша випита до дна.

Жорстока тиша. Вибухоподібна.

Вед.:

Афганістан… Афганська війна…, брудна, неоголошена… Та хіба війни бувають чистими? Будь-яке несе смерть, каліцтво, вдягає в жалобу тисячі сердець. У війни холодні очі ,у війни свій рахунок, своя безжальна арифметика. 160 тисячам наших земляків судилося пройти це випробування. 3383 з них повернулися додому у цинкових трунах, 12 тисяч залишилися інвалідами, понад 100 тисяч живуть і житимуть з невиліковними хворобами.

Вед.:

Вічним сном воїн спить,

Спить герой у землі,

Спить солдат у імлі,

Він лиш двадцять прожив,

Він страждав і любив,

І життя цінував.

Вед.:

Не одним сивим пасмом закосичена дата – 15 лютого 1989 р., день, коли закінчилася для народів колишнього СРСР десятирічна кривавиця трагічної війни в Афганістані. Посивіли до строку молоді дружини, чекання вибілило скроні батьків і коси матерів. І, здається, навіки крейдяний пил і пісок осіли в молодих чубах воїнів-інтернаціоналістів.

Ролик  «Мы уходим»

Вед.:

Очі туманить ядуга сльоза,

Руки скувала утома,

Палить її душу афганська гроза –

Син не вернувся додому.

                    В неї він був ясночолий, як світ,

                    Сонячно так усміхався,

                    Ще й 20-ти не було йому літ,

                    Юним навік і зостався.

Ясеночки! Синочки! Сини!

Колосочки вкраїнського поля,

Скільки ж вас не вернулось з війни?

Скільки гибіє ще у неволі.

                    Роки летітимуть, мов журавлі,

                    Та не полегшає утрата,

                    Доки ходитиме по землі

                    Мати солдата.

Закінчилась війна. Летять, відлітають у вічність роки. Але скільки б їх не минуло, не зітруть у народній пам’яті імена тих, хто брав участь у цій війні.

Вед.:

І знов біля братської тихо стою,

І спогад приходить, мов тихе зітхання,

Пливе, наче вічність здобута в бою,

Хвилина мовчання.

                    Натягнуті нерви, немов тятива,

                    Пронизує пам’ять скорботи прощення

                    І сумно згасає і тяжко сплива

                    Хвилина мовчання.

І подвиги мужні, і дружнє плече…

І роки надій, перемог сподівання…

І серце сльозою нараз опече

Хвилина мовчання.

                    Встають побратими, відважні бійці…

                    І знов закипає та битва остання…

                    Вона, як сивини, вона, як рубці,

                    Хвилина мовчання.

Учитель.     Вшануємо хвилиною мовчання тих, хто віддав своє життя за наше світле майбутнє.

Хвилина мовчання

Вед.:

Про створення Збройних сил України Верховна рада прийняла постанову 6 грудня 1991 року, в рік, коли Україна проголосила свою незалежність. 19 жовтня 1993 року Верховна Рада постановила вважати 6 грудня святом – Днем збройних сил України.

Вед.:

Ніхто не зупинить історії хід –

Будує свій дім Україна.

І стверджує нині і захід, і схід,

Що ми є велика родина.

Слава Україні! Слава героям!

Зі святом вас, дорогі чоловіки!

Знов майорить наш прапор синьо-жовтий

І княжий герб, мов золото, блищить.

Звучить на всю країну Гімн незмовкний,

Живи в віках, Україно моя!

Гімн «Ще не вмерла України».


ЗАНЯТТЯ З МОТИВАЦІЇ (ЗВІТ)

Завдання до теми1.

Перегляньте разом з групою колег (7-10) осіб фільм "Цирк метеликів". Після перегляду проведіть коротке обговорення: що сподобалось, що вразило, чого навчає даний фільм? 

            Так як я є класним керівником учнів 7 класу, і за планом виховної роботи в нашій школі проходить місячник доброти і милосердя, то я вирішила на годині спілкування показати цей фільм дітям. Також я запросила на перегляд заступника директора з навчально-виховної роботи Ніну Василівну та ще четверо колег –вчителів: математики Степанію Іванівну, української мови Людмилу Василівну, логопеда Юлію Георгіївну та керівника гурткової роботи Юлію Танасіївну (яка й робила фото).

            Попередньо я фільм сама не переглядала, лише прочитала анонс. Щодо мене, то мені було цікаво, яку ж роль дадуть у цирку Уїлу, що він зможе виконувати.

При обговоренні висловлювання дітей та дорослих дещо відрізнялися тим, що дитяче обговорення було більш простими (не вчительськими) реченнями. Учням було цікаво, як насправді живе актор, який зіграв роль Уїла. На початку фільму їм було дуже шкода героя. Вразив їх кадр, де герой плюнув в лице власнику цирку. Проте вони відмітили, яким лагідним голосом власник звертався до нього, як він представляв інших учасників циркової програми, говорив про них все найкраще. Також діти самі в кінці фільму зробили висновок, що якщо не падати духом, а намагатися боротися, то в житті все може вийти. Також ми з учнями поговорили про те, що багато з тих проблем, які виникають у людей, є мізерними у порівнянні з тим, щоб жити без рук і без ніг.

Учні пригадали поїздку на концерт, присвячений дню інвалідів, де вони бачили схожого чоловіка без ніг, але з руками, який виступав у хорі, співав з своїми товаришами зі Снятинського дому-інтернату для чоловіків (Івано-Франківська область).

Я допомогла дітям провести паралель між образом Уїла та образом гусениці Семі, з якої вийшов чудовий метелик. І ми разом дійшли до висновку, що кожна людина, якою би нещасною і недосконалою вона не була б від народження, містить в собі величезні можливості. Їх потрібно відчути усередині себе, змінити себе, довести собі, що ти справді не тільки чогось вартий, а й багато чого можеш.

З колегами- учителями я обговорювала фільм окремо. Ми обговорили, чому фільм називається «Цирк метеликів». Тобто, кожного учасника циркового шоу хазяїн врятував від складного життя, дав йому роботу улюблену, визнання, заробіток, просто спокійне, щасливе життя. Так само як і з поганої негарної гусениці народжується прегарний метелик.

Колеги запропонували переглянути цей фільм ще в решта класах на годинах спілкування. Також ми разом відшукали інформацію про виконавця головної ролі, актора Ніка Вуйчича. Історія цієї людини дійсно надихає на життя і нівелює багато незначних проблем, які нам псують життя, бо ми вважаємо їх значними. Всі погодились, що фільм навчає доброти, співчуття та співпереживання ближньому з його бідою, навчає того, що нужденним треба допомагати.

Всі інші мої колеги теж зацікавились переглядом цього фільму та фільму про Ніка Вуйчича.